У Вінниці аграрії вирощують близько 10 тисяч екзотичних рослин

У Вінниці, в теплиці станції юннатів дозрівають лимони та плоди екзотичної монстери. У лабораторії доглядають за понад десятьма тисячами екземплярів різних рослин, серед яких і величезна колекція кактусів. Про це пише SEEDS.

• УСІ НОВИНИ В ОДНОМУ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛІ – БАЙРАКТАР NEWS.

Вінницьку обласну станцію юних натуралістів відкрили в 1954 році. Тоді ж побудували лабораторію тепличного господарства. Сьогодні це один з найбільших у місті осередків рослин з різних куточків світу.

Останні 13 років теплицею завідує Тетяна Слободяник. Жінка зізнається, аби розширити колекцію довелося домовлятися з різними розсадниками.

“Коли я почала працювати, то було дуже мало рослин. Завозили нові зі столиці, зокрема, ботанічних садів імені академіка Олександра Фоміна та саду імені Миколи Гришка Національної академії наук України. Ми їздили з дітьми в літній табір до Києва. Вони відпочивали, а я ходила з листами-проханнями в ботанічні сади. Коли давали зразки, то ми їх у руках з вихованцями везли у Вінницю. Завдяки цьому у нас з’явилися власні тропіки”, – згадує Тетяна Слободяник.

200 квадратних метрів теплиці поділені на кілька окремих відділів: сектор колекцій рослин, де розміщені, наприклад, ароїдні та папоротники, далі стелажі для дослідницьких робіт, вологі тропіки та кактуси. Часто тропічні види доводиться підрізати, тому що вони розростаються занадто швидко, особливо влітку. В теплу пору року конструкцію відкривають на провітрювання, тому бджоли та джмелі вільно залітають всередину.

Читайте також: Хмельницький селекціонер створив три нові сорти рідкісної червонокнижної рослини

Екзотики вистачає. Після вирощування фейхоа, папаї, кумквату, апельсинів та лимонів, посадили ще лічі, що є одним з найпопулярніших фруктів Південно-Східної Азії. С

“Цікавим є Пао-Пао або “бананове дерево”. Це трав’яниста, високоросла рослина. Я також привезла його з Києва. Плоди схожі до бананів, але коротші та грубіші. Всередині багато насіння. У літературі описано, що вона може лікувати онкозахворювання, але яким саме чином мені – невідомо”, – розповідає пані Тетяна.

Тетяна Слободяник зазначає, що часто жителі міста дарують закладу власні рослини. Масово приносили на початку війни, коли люди виїжджали за кордон та не знали чи повернуться знову.