Майк Йогансен: біографія. Поет «розстріляного відродження»

Майк Йогансен – український письменник, лінгвіст та сценарист. Безсмертний харків’янин, який напам’ять вивчив «Фауста», переміг росіянина у більярді, започаткував усі найважливіші установи Розстріляного Відродження та став жертвою розстрілу. Михайло, який сам про себе розповсюджував чутки.

Майк Йогансен народився 1895 року в передмісті Харкова 16 жовтня за старим стилем календаря. Його ім’я насправді Михайло і його довгий час так називали, допоки не став Майком. Майк ніколи не був німцем. Він сам розпустив ці чутки, щоб створити загадковість і додати містичності своєму образові. Це ж саме стосується чуток про його шведське й норвезьке коріння. Майк часто вдавався до жартівливих вигадок.

Хто вони: Йогансени?

Його батько був вихідцем з Латвії. Він виріс у селі Екау недалеко Митави (нині це латвійське місто має назву Єлгава, Митавою звалося до 1918 року). Гервасій Йогансен (Gervasius Johannsen). Він працював учителем німецької мови.  

Мати Майка була дочкою рахівника і сама з роду старобільських козаків (Старобільськ – це місто у Луганській області). Ганна Федорівна Крамаревська. Його батьки познайомилися так: Гервасій Йогансен, уникаючи військової служби, спішно вступив на посаду вчителя німецької мови у приватній харківській гімназії Філіпс. У Харкові він випадково познайомився й одружився з Ганною Крамаревською.

Гервасій Йогансен був відомий у Харкові як дуже хороший учитель німецької мови, тож, мабуть, від батька Майк взяв вміння вивчати іноземні мови. Поет став здібним лінгвістом: чудово знав старогрецьку, латину, німецьку, французьку й англійську. Щодо матері, то від неї син дістав у спадщину «…Die Vrohnatur and Lust zum Febulieren», що означає «скромність і нахил до творчості», а також фотографічний портрет Шевченка, гостроносий профіль і блискучі очі. Так занотував Майк в автобіографічних записах.

Ким став Йогансен?

Навчався Майк Йогансен вдома, а далі в Третій харківській чоловічій гімназії. В ній здобув середню освіту. Під час навчання найбільше приділяв увагу математиці, а інші науки замінював читанням книжок. У Майка була сестра Тетяна, вони разом часто з примусом батька читали «Фауста» Гете. Їхній батько був переконаним, що так вони вдосконалять свої знання з німецької мови. У шкільні роки Майк любив грати в футбол, хоча був невисоким на зріст і доволі слабким.

Після гімназії вчився в Харківському Імператорському університеті  на історико-філологічному факультеті в культурному відділі (закінчив його у 1917 році). У студентські роки заробляв собі гроші репетиторською роботою.

Після закінчення навчання почав цікавитися політикою, тому активно читав марксистські книжки: Плеханова, Маркса, Енгельса, Кавтського, Гільфердінга, а далі переважно Леніна. Він невдовзі пройшов словесний відділ на своєму факультеті, склав з нього іспити в Харкові й дістав доручення читати історичний курс української мови на Полтавському філологічному факультеті. Так він переїхав до Полтави. Після того з перервами викладав у Харківському інституті народної освіти.

Як Йогансен став поетом?

Майк почав писати вірші ще як був гімназистом, але російською і німецькою мовами. Ці вірші автора не задовольняли й були якось всі разом спалені. Вже з 1918 року почав писати вірші українською мовою і визнав, що вони виходять природніше. На перехід на українську мову вплинули й враженням від жахів, які вчиняла російська влада в Україні. До того ж у Харкові в той час російську мову вважали маргінальною.

В 1920-1921 році були надруковані перші вірші: в збірникові «Жовтень» і в окремій книжці «Д’горі».

«Гарт»

1921 року познайомився з Василем Елланом-Блакитним, Миколою Хвильовим, Володимиром Сосюрою та іншими харківськими письменниками. Письменники, знайшовши спільну мову, разом у 1923 році стають фундаторами Спілки пролетарських письменників «Гарт». Спілка мала центральне бюро в Харкові на чолі з Василем Блакитним, а також філії в Києві й Одесі. Найсильнішим був харківський осередок, до якого увійшов Майк Йогансен. Найголовнішою умовою «Гарту» було писати українською мовою. Через внутрішні незгоди в листопаді 1925 року, незадовго до смерті Василя Блакитного, більшість письменників вийшла зі складу спілки. Літературне угрупування розпалося.

ВУФКУ

В час активної роботи Спілки  Майка запросили на посаду редактора у Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ). Це була кіностудія у Харкові з 1922 до 1930 року. Тоді Йогансен разом з іншими письменниками працювали над новим репертуаром. Майк писав титри до німих фільмів, а невдовзі почав писати сценарії.  Йогансен разом із Юрком Тютюнником написав кіносценарій до ігрового фільму «Звенигора», а також сценарій «Марево землі».

«Звенигора» згодом потрапила до рук Олександра Довженка. На одеській кінофабриці ВУФКУ, де 1927 року зняли фільм, текст не сподобався, проте Довженко все ж узявся його ставити, але переробив сценарій відсотків на дев’яносто. Фільм «Звенигора» входить до тих стрічок ВУФКУ, які здобули світову славу.

Йогансен після цього зняв своє ім’я як сценариста, і про його причетність до появи одного з найкращих українських фільмів двадцятих років майже не згадано. Майк звільнився з роботи на кіностудії раніше ніж зняли фільм. Причиною його звільнення був переїзд ВУФКУ з Харкова до Києва восени 1926 року.

ВАПЛІТЕ

Після розпаду «Гарту» Йогансен з деякими зі своїх колишніх колег заснували Вільну академію пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) взимку 1926 року. Він перебував там аж до розпаду організації. Майк мав суперечки з її керівниками, які стосувалися футуризму. Він дуже любив вірші футуриста Миколи Бажана, який теж був учасником ВАПЛІТЕ.  

Усі члени об’єднання були прихильниками різних мистецьких напрямків, тому організація була радше ідеологічною групою. Їх провідною ідеєю було відродження української нації. Вони приділяли багато уваги вивченню європейських мов. Завдяки діяльності літературного об’єднання поступово почало формуватися нове уявлення образу України, характер української культури та духовності. «Ваплітяни» засуджували політику більшовиків, московського імперіалізму, шовінізму.

ВАПЛІТЕ зазнала критики з боку партійних і державних діячів УРСР. На початку 1928 р. було конфісковано 6-те число літературно-художнього двомісячника письменників. Тож організація змушена була вдатися до саморозпуску. Члени ВАПЛІТЕ стали одними з перших жертв репресій сталінського режиму.

Після розпаду Йогансен ініціював створення «Техно-мистецької групи A» (1928–1931). Разом з учасниками цієї групи видавав «Універсальний журнал». З ідеї Майка також створили позагруповий альманах «Літературний ярмарок» (1928–1930). Пізніше поет вступив до Спілки радянських письменників України (1934).

Що написав Йогансен?

Майк писав поезію, прозу, нариси, дитячу літературу та навіть навчальну.

Люблю тебе — не знаю слів
Тієї пісні лісової.

Крізь верховиння ясенів
Сніжини розтають весною.
Пташиний виклюнеться спів
Із лісовиного спокою…

Хай пронесеться листям спів
І ніжно стане над тобою. 

Майк Йогансен, 1920

Збірки віршів: «Д’горі», «Доробок», «Ясен», «Балади про війну і відбудову». Книги  оповідань: «17 хвилин», «Майборода». Також видав пригодницькі книги «Подорож людини під кепом», «Подорож доктора Леонардо ets», «Пролог до комуни», «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших». Написав і надрукував «Фонетичні етюди», книжку «Як будується оповідання».

Йогансен цікавився театральними новаціями Леся Курбаса і навіть написав для театру-студії «Березіль» оперету «Мікадо» (у співавторстві з Миколою Хвильовим і Остапом Вишнею) та доповнив віршами відому у театрі виставу-ревю «Алло на хвилі 477».

Яке дозвілля Йогансена?

Окрім мистецтва, Йогансен захоплювався активним відпочинком.

Додаючи до свого образу загадковості, вважав себе непереможним тенісистом й більярдистом. Можливо, через те, що одного разу він мав гру у більярд з російським поетом Володимиром Маяковським. Гра відбулася у Будинку літераторів імені Василя Блакитного. Тоді поети грали об заклад, що той, хто зазнає поразки, пролізе під більярдним столом. Звісно, Маяковський ліз під гральний стіл, а Йогансен надав собі нове звання «короля більярду».

Дуже часто виділяв час на полювання.

Полювати Майк їздив до Швейцарії. Він би радів, якби ми повірили у чутки, що він їздив за кордон, але Швейцарія – це назва села на Харківщини. Цю ж Швейцарію Майк Йогансен згадав у назві свого найкращого роману «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію». Письменник обожнював мандрувати, тому більшість його романів мають пригодницький характер.

За що вбили Йогансена?

18 серпня 1937 року Майка Йогансена заарештували співробітники НКВС. Це сталося у його квартирі в будинку «Слово» у Харкові.

Його звинуватили в участі в українській націоналістично-терористичної організації. Майк і його «соратники» нібито планували замах на керівництво комуністичної партії й мали розстріляти їх з мисливської рушниці. Але зрозуміло, що все, що було у планах у Майка та «соратників» – це розвиток та поширення української літератури.

Пред’явлений Йогансенові обвинувальний висновок мав такий вигляд:

«З 1932 року брав участь в антирадянській націоналістичній організації, яка ставила своєю метою повалення радянської влади методами терору й збройного повстання, завербував чотири особи для участі в повстанні, погодився особисто взяти участь у виконанні теракції проти керівників компартії і радянського уряду».

Розглянувши на закритому засіданні 26 жовтня 1937 року судово-слідчу справу Михайла Йогансена, Військова Колегія Верховного Суду СРСР винесла вирок:

«Йогансена М. Г. засудити до вищої міри кримінального покарання – розстрілу з конфіскацією всього майна, що належить йому особисто. Вирок остаточний і на підставі Постанови ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року підлягає негайному виконанню».

На допитах поет не приховував своїх політичних поглядів:

«В бесідах з Епіком, Вражливим я говорив, що Остап Вишня – ніякий не терорист. Що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади».

27 жовтня 1937 року Йогансена було розстріляно в тюрмі НКВС у Києві, як «ворога народу».