Роль технологій у війні в Україні

Війна в книжках, на уроках історії та по телевізору — це давно забуте минуле кожного українця. Сьогодні військові дії набагато ближче: сотні тисяч людей бачать війну зі свого вікна, чують, ховаючись в бомбосховищах, відчувають відсутністю тепла, води й світла. А ще мільйони громадян в Україні та по всьому світі щодня прокидаються з війною у своєму телефоні.  Так само вони й завершують свій день, переглядаючи відео військових дій, дивлячись на фото постраждалих й читаючи новини з фронту. Війна буквально лежить в кишені в кожного з нас, тому, завдяки можливостям сучасних технологій, вона вже давно вийшла за межі нашої української землі. Та чи зможе технологічний прогрес привнести мир в наші домівки? Ось головне питання XXI століття.

Цифрова війна

На воді й на суші, в небі та в цифровому просторі щодня відбуваються військові баталії, й світ інформаційних технологій відіграє в цьому протистоянні не останню роль. Завдяки онлайн-порталам, соціальним мережам, паблікам та інформаційним сайтам ми маємо змогу спостерігати за війною в Україні та навіть брати в ній безпосередню участь. Злами та крадіжки даних, збої в роботі енергосистем, блокування баз даних — це тільки вершина айсберга, адже основними снарядами інформаційної війни є цензура та пропаганда. 

Щодня в мережу потрапляють тисячі відеороликів, в стрічках соціальних мереж мерехтять пости про наступи, ракетні атаки, військові операції, руйнування будинків, знищення майна, збори на техніку, збори на лікування, збори крові та смерть. А от що з цього калейдоскопу новин — правда, питання набагато складніше, ніж здається на перший погляд. 

І якщо в реальних військових діях на полі бою беруть участь сотні тисяч українських військових, то в лавах інформаційного фронту б’ються всі: люди похилого віку, діти, вагітні жінки, студенти, продавчиня з сусіднього магазину, секретар з міської адміністрації, вчителька англійської мови – всі борються за нашу перемогу.

На цьому етапі варто заначити, що в медалі дві сторони: з одного боку завдяки сучасним технологіям ми маємо змогу демонструвати світу нашу реальність, говорити про наш біль, закликати інші країни до відгуку та допомоги, з іншого ж боку країна-агресор усіма силами намагається викривити правду й використовує для цього той самий простір.

Цензура та пропаганда

У своєму 2022 році ми ніби в романі Джорджа Орвелла «1984»: майже всі незалежні російські ЗМІ заблоковані чи закриті від початку війни. Керівництво цієї держави, спонсора тероризму, продовжує обмежувати свободу слова. Як результат, у величезній країні все менше недержавних ЗМІ та все більше цензури. Окрім того, заблоковані російськомовні закордонні новинні портали, та навіть соціальні мережі: в росії заборонені Інстаграм, Фейсбук, Ютуб та Твіттер. Це зроблено задля того, щоб маніпулятивні дії керівного складу не були викриті простими людьми. В країні поступово створюється залізний купол, через який ані видно, ані чутно.

На ряду з цензурою, працює ще один дієвий інструмент, історія використання якого починається в давні часи. Йдеться про пропаганду. Російські телеканали, газети, портали та радіо віщають про вигадану реальність, якої не існує, а людям, які не дивляться далі від свого носа, залишається тільки вірити. 

16 грудня 2022 року в Україні стався черговий ракетний удар: вражені об’єкти критичної інфраструктури. При цьому прицільність російських снарядів не можна назвати чіткою, адже в результаті кожного такого обстрілу страждають житлові будинки та громадські місця. Що не день, руйнуються цілі під’їзди й під завалами опиняються десятки людей. Коли така інформація просочується на територію держави-агресора, там вигадують щось на кшталт того, що Україна сама обстрілює свої території або влучання в громадські будівлі є результатом роботи невмілого українського ППО.

Як не дивно, в ефір російського телебачення виходять сюжети, змонтовані з кадрів з фільмів та відеоігор, інтернетом ширяться відео з накладенням інших облич, серед військових фотографій зустрічаються світлини з зовсім інших часів. Й більше не йдеться про свободу слова чи дій, та що робити, щоб не виявитися маріонеткою в руках владного ляльковика?

Способи боротьби 

Перше, що може зробити кожна людина, яка прагне почути правду, — це встановити ВПН. По-перше, цей сервіс маскує IP-адресу користувача та використовує канальне шифрування даних, тож можна не перейматися про те, що хтось отримає інформацію про “заборонений” вебсерфінг. По-друге, за допомогою ВПН можна під’єднатися до одного з величезної кількості серверів по всій планеті й таким чином поринути в контент вільних від цензури та пропаганди держав.

Друга слушна порада — це фільтрування інформаційного потоку. В наш час не можна просто так довіряти всьому, що пишуть. Кожну новину треба перевіряти на правдивість, це саме стосується фото і відеоконтенту.

Третє й найголовніше — керуватися здоровим глуздом. Пошук фактів, структурування отриманої інформації та особистий аналіз всього, що відбувається навколо, дозволять вам абстрагуватися від зайвої метушні й побачити реальну картину сьогодення.