Із п’яти варіантів залишилися лише два: у Kyiv Post спрогнозували фінал війни в Україні

Розвиток воєнних дій та успішне протистояння змінили перелік теоретичних моделей фіналу російсько-українського конфлікту. Первинні прогнози зазнали суттєвої трансформації через зміну ситуації на полі бою та удари по тилових об'єктах на території російської федерації. Аналітичний розбір, який оприлюднило англомовне видання Kyiv Post, вказує на те, що з п'яти початкових сценаріїв завершення війни наразі актуальними залишаються лише два.

Відкидаючи капітуляцію: які три сценарії війни стали неможливими

На етапі повномасштабного вторгнення воєнні аналітики розглядали п'ять базових варіантів розвитку подій: повне завоювання території, офіційна капітуляція України, де-факто капітуляція, одностороннє виведення окупаційних військ або досягнення компромісу шляхом мирних переговорів. Завдяки ефективній обороні та перенесенню бойових дій углиб російської території перші три варіанти повністю втратили реалістичність.

рф не змогла реалізувати план із повного завоювання країни, а українська сторона чітко продемонструвала неможливість прийняття капітуляції у будь-якій формі. Відповідно, повне підкорення чи підписання актів про здачу позицій Києвом більше не передбачається як можливий фінал протистояння.

Сценарій перший: одностороннє виведення військ рф та окупаційна пастка

Першим із двох реальних варіантів припинення активних бойових дій є виведення російських підрозділів, що базуватиметься на односторонньому рішенні керівництва рф припинити воєнну кампанію. Це можливе у разі, якщо ціна продовження війни для кремля стане критично високою. За такого розвитку подій російська влада може оголосити про завершення так званої "спеціальної воєнної операції" та досягнення її цілей.

Проте повне звільнення захоплених територій силами рф є політично неможливим кроком для чинного уряду путіна. Тому цей сценарій передбачає перехід російської армії до післявоєнних операцій з метою стабілізації та утримання вже окупованих районів України. У цьому випадку перед керівництвом у Києві постане вибір: погодитися з поточним станом окупації частин територій чи продовжувати бойові дії задля їхнього силового визволення.

Сценарій другий: переговори з позиції сили та умови мирної угоди

Другим доступним шляхом вирішення конфлікту є дипломатичне врегулювання. Експерти наголошують, що відновлення дипломатичного процесу з тієї точки, де він зупинився у лютому 2022 року, є недоцільним для української сторони. Умови на театрі воєнних дій змінилися на користь Збройних Сил України, що вимагає відповідної корекції позицій безпосередньо за столом переговорів.

Наразі Україна як учасник майбутнього процесу перебуває в найсильнішому становищі з вересня 2022 року. Оптимальним інструментом у поточному контексті виступає всеосяжна тимчасова мирна угода, яка може мати формат перемир'я або угоди про постійне припинення бойових дій. Таке рішення здатне закласти підґрунтя для тривалого миру без офіційного визнання чи відмови від суверенних територій на користь росії. Оскільки часовий фактор зараз працює на користь Києва, країні необхідно розробляти детально продумані умови договору, уникаючи поспіху під впливом зовнішніх третіх сторін.

Історичний прецедент затяжної війни: чому час став фактором Києва

Аналітики видання застерігають від ризиків тривалого воєнного протистояння. Історичний досвід доводить, що великі держави мають тенденцію потрапляти у пастку тривалих конфліктів, продовжуючи інвестувати ресурси у бойові дії лише через обсяг уже витрачених коштів та людських життів у надії досягти перемоги.

Історія зафіксувала чіткі часові межі аналогічних тривалих кампаній:

• Радянський Союз здійснював воєнну інтервенцію в Афганістані протягом майже 10 років;

• Сполучені Штати Америки підтримували військову присутність в Афганістані упродовж 20 років.

В обох випадках держави продовжували витрачати фінансові та людські ресурси заради досягнення успіху. У ситуації з Україною диктатор рф путін має додатковий особистий мотив для продовження кампанії, який виходить за рамки стандартних національних інтересів держави.