Менше бюрократії чи більше ризиків: що змінює новий закон для депутатів

У мережі набуває розголосу інформація про новий законопроєкт №15111-д Верховної Ради, який нібито дозволить народним депутатам та чиновникам вільно відмивати великі суми грошей. Приводом для таких заяв стала пропозиція змінити правила фінансового моніторингу для політично значущих осіб. Проте якщо детально проаналізувати текст документа, ситуація виглядає інакше. Законодавець пропонує не скасування контролю, а перехід до сучасної європейської моделі перевірок.

У чому суть змін: ризик-орієнтований підхід

Наразі статус ПЕП (який мають депутати, топ-посадовці, судді, а також члени їхніх сімей та пов'язані особи) означає, що банки зобов'язані здійснювати посилений контроль за їхніми рахунками. Часто це призводить до автоматичного блокування або перевірки кожної дрібної транзакції — наприклад, оплати комунальних послуг чи купівлі кави. Новий законопроєкт пропонує уточнити ці правила. У парламенті наголошують, що фінмоніторинг має ґрунтуватися на індикаторах ризику, а не працювати як сліпий автоматичний механізм для кожного платежу.

Чи дійсно чиновникам дозволять приховувати великі суми?

Гучна теза про те, що політики "зможуть вільно відмивати гроші", є маніпулятивною. Документ не скасовує моніторинг великих чи підозрілих операцій. Пропонується заборонити автоматичний або безумовний аналіз кожної фінансової операції таких клієнтів незалежно від суми виключно у тому випадку, якщо відсутні індикатори ризику.

Як це працюватиме на практиці:

• Якщо депутат отримує офіційну зарплату і витрачає її на побутові потреби в супермаркеті, банк не буде автоматично заморожувати ці платежі та вимагати пояснень.

• Якщо на рахунок чиновника раптово надходить нетипово велика сума невідомого походження або він намагається переказати мільйони на сумнівні рахунки, банк (як суб’єкт первинного фінмоніторингу) зобов’язаний зафіксувати індикатор ризику та зупинити операцію.

Тобто мета законопроєкту — зняти з банків навантаження щодо рутинної перевірки побутових витрат політично значущих осіб, щоб зосередити увагу системи саме на реальних ризикованих та масштабних транзакціях.