Поранення змінило його життя: спецпризначенець зі Шрі-Ланки зустрів майбутню дружину в Житомирі

Хто б міг подумати, що чоловік, який воював в Афганістані та Африці, знайде свій справжній дім у нашому тихому поліському селі. Але життя часом пише сценарії, в які важко повірити. Це історія про Даріджу Біянвіледж Упула – колишнього спецпризначенця зі Шрі-Ланки, який приїхав захищати Україну, отримав важкі поранення, але натомість знайшов кохання та велику родину на Звягельщині. Про цю історію повідомили у виданні "Суспільне Житомир".

Шлях воїна: від джунглів до донецьких степів

Даріджу – людина війни. Свій бойовий шлях він почав ще у 18 років, коли вступив до спецназу в рідній Шрі-Ланці. Далі були роки співпраці з американськими військовими та місії у найгарячіших точках Західної Африки: від Гани та Гвінеї до Сьєрра-Леоне і Кот-д’Івуару. Він встиг повоювати в Афганістані та віддав понад шість років роботі на Близькому Сході – у Дубаї та Абу-Дабі.

Але в серпні 2023 року він ухвалив рішення приїхати в Україну. Спочатку іноземець служив в Інтернаціональному легіоні, а згодом перевівся до лав 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Даріджу проявив себе як справжній проф: саме за те, що він успішно вивів своїх побратимів з оточення на Донеччині, командування нагородило його «Лицарським хрестом». Проте ціна цього подвигу виявилася надто високою. На фронті військовий отримав кілька важких поранень, пережив чотири операції, втратив одне око і частково оглух. Шлях назад, на передову, був назавжди закритий.

Фото: Даріджу Біянвіледж Упул та Валентина Бондарчук. Барашівська громада, Житомирщина, 3 вересня 2026 року. Фото надала Валентина Бондарчук

Зустріч, яка змінила все

Почалися довгі й виснажливі місяці по шпиталях – Дніпро, Харків, Київ. Зрештою, доля закинула його до Житомира. І саме там, у листопаді минулого року, в його палату зайшла Валентина Бондарчук. Жінка, яка працює медикинею та є депутаткою Барашівської громади, просто привезла пораненим хлопцям гуманітарку.

Вони одразу прикипіли одне до одного. Не знали мови, але рятував звичайний Google Перекладач – через екран смартфона вони могли спілкуватися годинами. Коли Валентина зрозуміла, що ветерану, який віддав своє здоров'я за нашу країну, нікуди йти після виписки, вона без вагань запропонувала йому переїхати до неї. Жінка повністю взяла на себе турботу про нього. Вона допомогла з купою паперів, бігала по інстанціях, щоб він зміг отримати українське громадянство. Як тепер зізнається сам Даріджу, вона подарувала йому те, чого він так довго шукав по всьому світу – справжнє тепло і рідний дім.

Фото: Даріджу Біянвіледж Упул, колишній військовослужбовець. Фото надав Даріджу Біянвіледж Упул

Сільські будні: трактор, онуки та українська мова

Зараз ця незвичайна пара живе у селі Будо-Бобровиця, що на нашій рідній Звягельщині. Величезна родина Валентини – четверо синів та аж п'ятеро онуків – прийняла ланкійця абсолютно тепло, як свого. Спостерігати за тим, як іноземний спецпризначенець звикає до українського сільського побуту, дуже цікаво. Даріджу не сидить без діла: він уже навчився їздити на тракторі, допомагає родині садити картоплю та боронувати городи. У вільний час його не відпускають онуки Валентини, він ганяє з ними м'яч, грає у волейбол і навіть показує малим різні прийоми самооборони.

Фото: Родина Валентини Бондарчук. Барашівська громада, Житомирщина, 3 вересня 2026 року. Фото надала Валентина Бондарчук

Що стосується їжі, то тут є свої нюанси. Чоловік охоче готує для всієї родини традиційні східні страви, щедро приправлені спеціями. А от до наших закруток і консервації поки ставиться з обережністю, йому більше до душі свіжі фрукти. Мовний бар'єр теж потроху зникає. Даріджу активно вчить українську. І якщо «Дякую» чи «Добрий день» – це база, то найголовнішу фразу він вивчив бездоганно і тепер щодня повторює Валентині: «Я тебе люблю».

У самому селі до нового сусіда ставляться з неабиякою повагою. Люди бачать, що він спокійний, роботящий і, головне – пам'ятають, що цей чоловік проливав власну кров за те, щоб ворог не прийшов у їхні домівки.