Добрі, погані й “радикально нечесні”: іспанські дослідники виявили, що брехня має різні напрямки

Недавнє дослідження показало, що брехня та шахрайська поведінка мають кілька різних напрямків.

Детальніше про це розповідає Час-Дій.

Деталі: У новій роботі команда дослідників з Іспанії зробила хороший старт, створивши приблизний посібник з брехні та обману, принаймні серед учасників лабораторних експериментів. 

Коментар: “У цій роботі ми знаходимо три різні профілі нечесності та шахрайства, а в кожному з них два різні типи”, – сказав Девід Паскуаль-Езама, автор дослідження та поведінковий економіст у бізнес-школі Університету Комплутенсе де Мадрид.

Психологи вивчали нечесність по-різному, не тільки в лабораторії, але і в “полі”, і виявили, що як і більшість соціально цензурованих актів, у ній закладено як виграш, так і очевидні ризики. 

Наприклад, діти вчаться зберігати таємницю приблизно у віці 6-7 років, і вивчення необхідних навичок брехні є частиною типового розвитку і початку психології ідентичності. 

Як часто люди брешуть і що їх змушує робити це рідше? 

Професор маркетингу в школі бізнесу Бостонського університету Ніна Мазар виявила в експериментах, що люди рідше брешуть, коли їх змушують прямо суперечити твердженню, ніж коли їм дозволяють обманювати. 

Мадридські професори проводили дослідження так: в одному з експериментів вони доручили приблизно 180 дорослим учасникам виконати просте перекидання монети в електронний спосіб та повідомити про результат. 

Якщо їм випадав білий колір монети у віртуальній грі, то вони отримували 5 доларів. Якщо випадав чорний, то вони нічого не отримували. 

Дослідницька група могла відстежувати жеребкування, але учасники про це не знали. 

При підрахунку виявили тих, кому пощастило і білий колір їм випадав з першої спроби. Решта учасників поділилися на кілька окремих груп. 

Близько 20% були чесними: їм випав чорний колір і вони чесно в цьому зізналися. 10% учасників неправдиво брехали – їм випадав чорний колір, але вони казали про білий, бо хотіли отримати 5 доларів. 

Третя група учасників, взагалі не потрудилися перекидати монету й одразу сказали результат за який давали винагороду. Вони були “кардинально нечесними” назвали їх дослідники. 

Були також і такі, близько 8%, які перевертали монету багато разів до того часу, коли нарешті випаде білий колір заради виграшу. Цю групу позначили як “неправдивий обман”. 

Коментар: “Ця група для нас найцікавіша. Вони готові обдурити, але не брешуть до останнього”, – сказав д-р Паскаль-Езама. 

Це також добре вписується у попередні дослідження психологів, де детально описуються психологічні виходи, які люди дають собі, коли згладжують для себе кути, чи порушують правила малі та великі. 

Починаючи з 1990-х років, психолог Альберт Бандура називав ці раціоналізації “моральним роз’єднанням”. Це процес збереження самоповаги, виправдовування шахрайства чи чогось гіршого, з думками типу “Усі обманюють, чому я повинен бути замінений?” або “Більша місія важливіша за незначне порушення”.

Зовсім недавно доктор Мазар і Ден Аріелі, психолог Університету Дюка в Північній Кароліні, США, збагатили цю теорію концепцією, яка називається підтриманням самопоняття. 

Коментар: “Це різні психологічні хитрощі, якщо хочете, ми граємо, щоб виправдати брехню та обман”, – сказав д-р Мазар.

Дослідники вважають, що обман учасників, які підкидають кілька разів, може трактуватися як просте невміння виконати інструкцію до кінця. Брехня ж є “ознакою загальної риси характеру, яку людина використовує для того, щоби отримати винагороду”. 

У підсумку іспанські й американські дослідники провели ще один додатковий експеримент з іншими 170 учасниками, цього разу дозволивши їм підкидати (цифровий) кубик. 

Якщо випадала одиниця, учасник отримував 1 долар, якщо двійка – два. Випадання шістки виявлялося не щасливим і нічого не приносило учаснику. 

Учасники розбилися на ті самі групи – чесних людей, брехунів, тих, хто підкидав багато разів заради потрібного результату і тих, хто “нечесні у вищій мірі”, бо навіть не думали підкидати кубик, а одразу повідомляли потрібний для себе результат. 

Але цього разу виявилася певна неточність, відмінна від попереднього дослідження: в рамках кожної категорії виявлялися люди, які бажали забрати одразу 5 доларів, тоді як інші моделювали результат між 3 і 4 доларами. 

Ці люди заслужили ярлик “суб-максимізації” – вони справді свідомо порушили правила, але не хотіли максимально нагліти. 

Автори кажуть, що той факт, що вони не претендували на максимальний результат може трохи захистити їх самооцінку. 

Утім, доктор Паскуаль Езама каже, що такі прості завдання як підкидання монети не можуть гарантувати те, що люди будуть поводитися так само в справжньому житті, де вони стикаються з більш складним і конкурентним соціальним впливом. Обман при підкиданні монети трохи різниться брехні дружині чи начальнику на роботі. 

Джерело: сайт УП.Життя

Читайте також: Скільки грошей потрібно для щастя – дослідження