Померла зірка серіалу "Коли ми вдома" Тетяна Шеліга

На 77-му році життя померла українська акторка театру та кіно Тетяна Шеліга. Її знали й любили за ролі на сцені, у фільмах та серіалах, найбільше — за участь у популярному ситкомі "Коли ми вдома". Останні місяці життя акторка провела у тяжкому стані, борючись із серйозними ускладненнями здоров’я. Про смерть мами повідомила донька Анастасія Савицька-Шеліга у Facebook.

Тяжкий стан тривав кілька місяців

За словами доньки, Тетяна Шеліга померла 3 липня після кількох місяців важкої хвороби — серйозне погіршення стану здоров’я трапилося ще у квітні. Інформацію про дату та час прощання обіцяють повідомити пізніше.

Життя, присвячене сцені

Тетяна Шеліга народилася 10 грудня 1948 року в Києві. У 1972-му закінчила Школу-студію імені Немировича-Данченка при МХАТ у Москві. Після навчання приєдналася до Севастопольського театру російської драми, де пропрацювала 24 роки.

Цей період акторка називала надзвичайно плідним, адже їй вдалося втілити всі творчі задуми, яких прагнула. А вже з 1995 року вона працювала в Києві — у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки (нині — драматичний театр імені Лесі Українки).

Заслужена артистка та улюблениця глядачів

У 1996 році Тетяні Шеліга було надано почесне звання "Заслужена артистка України". Її акторський шлях був тісно пов’язаний не лише з театром, а й з кіно. Вона знімалась у телесеріалах та фільмах, одна з найбільш упізнаваних її ролей — у комедійному серіалі "Коли ми вдома", що став дуже популярним серед українських глядачів. Після виходу на пенсію акторка не зупинилася. Вона брала участь в антрепризах, гастролювала разом із колегами, продовжувала активно працювати на сцені.

Після початку повномасштабного вторгнення вона свідомо відмовилася від російської мови й перейшла на українську. У 2022 році перенесла операцію на серці, а згодом — хірургічне втручання на хребті.

Пам’ять про Тетяну Шелігу залишиться у серцях тих, хто знав її особисто, бачив на сцені чи екрані. Її шлях був прикладом гідного служіння мистецтву, любові до глядача та неймовірної сили духу. Її ролі — це не лише частина театральної історії, а й частинка теплих спогадів для багатьох поколінь українців.