Україна придумала план із 6 кроків, щоб подолати дефіцит Patriot,

Українське небо опинилося перед найбільшим викликом з початку повномасштабного вторгнення. Через масштабне військове загострення на Близькому Сході та безпосередню війну США з Іраном, глобальні запаси протиракетних комплексів Patriot виявилися обмеженими. Західні виробничі потужності просто не встигають за темпами війни, залишаючи українські міста під загрозою ударів російською балістикою.

Нещодавно президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон дозволить Україні розгорнути ліцензійне виробництво перехоплювачів Patriot на власній території. Проте на створення таких ліній підуть роки. Як пише американське видання The Wall Street Journal, Київ не збирається пасивно чекати і розробив унікальну стратегію з шести пунктів, покликану мінімізувати збитки від дефіциту західної зброї.

1. Ручний режим економії: як українці обманюють автоматику Patriot

Стандарти НАТО передбачають, що для гарантованого знищення однієї швидкісної балістичної ракети комплекс Patriot має випустити до трьох протиракет-перехоплювачів. В українських реаліях така розкіш недоступна.

Військовий експерт Джастін Бронк зазначає, що ЗСУ повністю переглянули пріоритети: дорогі американські ракети більше не витрачають на крилаті ракети чи дрони великої дальності — для них використовують дешевші системи. Крім того, українські оператори свідомо йдуть на ризик, відключаючи автоматичний режим системи.

«Часто доводиться покладатися на операторів-людей, тому що автоматизовані системи можуть випустити більше ракет для знищення однієї цілі – значно більше, ніж одну чи дві», – пояснює колишній речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. Україна часто запускає лише один перехоплювач замість трьох. Це знижує шанси на збиття, але дозволяє розтягнути дефіцитний арсенал на довший час.

2. Удари по «серцю» ракетної програми ворога

Замість того, щоб збивати вже випущені ракети в небі, Україна переносить війну на територію російських військових заводів. Стратегія полягає в тому, щоб знищити компоненти до того, як вони перетворяться на зброю.

Для таких далекобійних ударів Київ починає застосовувати крилаті ракети власного виробництва FP-5 Flamingo. За словами західних ракетних експертів, їхня кількість поки що обмежена, але вони мають значно більшу руйнівну силу, ніж звичайні дрони-камікадзе. Останні ефективно палять російські НПЗ, але не здатні пробити укріплені бетонні ангари, де збирають балістичні ракети.

3. Оборонка в заміських будинках та підземеллях

Щоб захистити власний військово-промисловий комплекс від російських ударів у відповідь, Україна провела безпрецедентну децентралізацію виробництва. Потужні заводи фактично роздрібнили на сотні дрібних таємних цехів.

Сьогодні збірка українських ракет та безпілотників відбувається у найнесподіваніших місцях:

Одна з провідних оборонних компаній повністю сховала свій головний завод під виглядом звичайного заміського будинку.
Частина виробничих ліній перенесена глибоко під землю.
Ключові компоненти ракет українські підприємства почали виготовляти на безпечній території партнерів — у Великій Британії та Німеччині.

«Найкращий захист від балістичних ракет – це бетон», – констатує Юрій Ігнат, описуючи підземну архітектуру українського ВПК.

4. Власний аналог ППО: секретні випробування літа 2026 року

Український приватний сектор намагається створити альтернативу американським системам. Оборонна компанія Fire Point зараз завершує розробку вітчизняної системи протиракетної оборони. Її перші льотні випробування заплановані вже на це літо.

Паралельно Київ веде переговори з іноземними стартапами. Зокрема, естонська компанія Frankenburg Technologies розробляє наддешеві протиракети, які могли б перехоплювати складні цілі. Вони ще не пройшли бойових випробувань, але у разі успіху можуть суттєво розвантажити системи Patriot.

5. Повернення до підземелля: зміна поведінки цивільних

Психологічний фактор став п'ятим елементом стратегії. Після років повномасштабної війни у багатьох цивільних мешканців притупилося відчуття небезпеки, а повітряні тривоги часто ігнорувалися.

Усвідомлення того, що запаси протиракет у місті не безмежні, змушує українців змінювати поведінку. Люди знову починають оперативно реагувати на сирени та спускатися в укриття, оскільки розуміють: людський фактор та бетонні стіни наразі є найнадійнішим захистом під час балістичних атак.

6. Примус до припинення вогню

Глобальна мета Києва залишається незмінною — утримувати лінію фронту завдяки стійкості піхоти та одночасно завдавати максимальних економічних та військових збитків у глибокому тилу Росії.

Україна планує піднімати ставки доти, доки Кремль не погодиться на переговори. Аналітики не виключають і проміжний варіант: укладання часткової угоди, за якої Росія зобов'язується припинити бомбардування українських міст, а Україна натомість зупинить атаки на російські нафтопереробні заводи та паливні термінали.