Міжнародний суд ООН дозволив 32 країнам приєднатися до позову України проти Росії

Міжнародний суд ООН у Гаазі ухвалив запити 32 країн щодо підтримки позову України проти терористичної держави Росії щодо порушення Конвенції про геноцид. Про це йдеться в офіційній заяві Суду, пишуть Українські новини.

УСІ НОВИНИ В ОДНОМУ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛІ – БАЙРАКТАР NEWS

До позову приєдналися 26 держав-членів ЄС, окрім Угорщини, а також Австралія, Канада, Нова Зеландія, Норвегія, Ліхтенштейн та Велика Британія. До 5 липня ці країни мають підтвердити вступ у процес та подати свою позицію у справі. Водночас США відмовили в участі у слуханнях на етапі попереднього розгляду заперечень сторін.

Історія позову

Україна подала позов до Міжнародного суду ООН за кілька днів після початку війни у лютому 2022 року. У ньому йшлося про те, що Росія порушила Конвенцію 1948 року, хибно звинувативши Україну в геноциді в Луганській та Донецькій областях і використовуючи це як привід для вторгнення. Київ зажадав притягнути Москву до відповідальності “за маніпуляцію поняттям „геноцид“” та закликати її припинити бойові дії.

Суд став на бік України. При цьому там уточнили, що ухвала є “тимчасовим заходом”, мета якої – заморозити ситуацію доти, доки не буде винесено остаточне рішення щодо спору. Росія брати участь у процесі та зупиняти військові дії відмовилася. У МЗС РФ заявили, що у суду ООН “відсутня юрисдикція у розгляді питання про спецоперацію”.

У травні глава відомства Сергій Лавров говорив, що Росія розцінює дії західних країн, які намагаються вступити у процес Міжнародного суду ООН на боці України як “спробу відкритого шантажу та тиску”. Він також заявив, що сам позов “заснований на збоченій логіці”.

У липні міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба повідомив, що Київ знову звернувся до суду щодо порушення Росією Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього.

Читайте також: G7 назвали Україні три пріоритети для антикорупційної і судової реформ

Міжнародний суд було створено після Другої світової війни для розгляду суперечок між державами-членами ООН. Його рішення мають обов’язкову силу, але він не має засобів для примусу країн до їх виконання.