Чому сусідні країни не збивають ракети над Україною: пояснення Юрія Ігната

Питання «закритого неба» залишається одним із найгостріших в українському суспільстві. Кожного разу, коли російські ракети чи дрони наближаються до кордонів НАТО, виникає логічне запитання: чому авіація Польщі, Румунії чи інших сусідів не може перехопити ці цілі ще на підльоті?

Начальник управління комунікацій Командування Повітряних Сил ЗСУ полковник Юрій Ігнат в інтерв’ю виданю «Главком» розставив крапки над «і», пояснивши, що за цією бездіяльністю стоять не лише політичні побоювання, а й суворі військові та юридичні реалії, пише Уніан.

Чому неможливо збивати ракети, не залітаючи в Україну?

Перший і головний нюанс — технічний. Існує поширена думка, що сучасні винищувачі можуть збивати цілі, перебуваючи глибоко у власному повітряному просторі. Однак, за словами Юрія Ігната, знищення ракет чи дронів без перетину українського кордону фактично неможливе через обмежену дистанцію ураження авіаційних систем.

«Щоб збивати цілі, їм треба залетіти на нашу територію, тому що з-за кордону запустити ракети — це неможливо», — пояснив полковник. Для успішного перехоплення літак має вийти на ціль, зайти під відповідним кутом та випустити ракету в безпосередній близькості до об'єкта. Це вимагає маневрування саме в українському «ближньому прикордонні».

Юридична пастка: статус країни, що не воює

Навіть якби технічні характеристики дозволяли вести вогонь здалеку, постає юридична стіна. Для того, щоб літаки партнерів могли ефективно працювати по російських цілях, їм необхідно залітати безпосередньо в повітряний простір України.

Юрій Ігнат наголошує, що для країни, яка офіційно не перебуває у стані війни, це надзвичайно складна процедура. Поява бойової авіації НАТО в небі країни, де триває активний збройний конфлікт, юридично може бути трактована як пряма участь у війні, чого лідери західних країн намагаються всіляко уникнути.

Ризик уламків: чому густонаселені міста — фактор стримування

Військові операції з перехоплення — це завжди математика ризиків. Полковник пояснив, що під час таких операцій вкрай важливо мінімізувати загрозу для цивільного населення.

Коли ракета або дрон збиваються в небі, їхні уламки (які часто містять бойову частину, що не здетонувала) падають на землю.

• Врахування місцевості: Потрібно розраховувати траєкторію так, щоб під місцем перехоплення не було густонаселених пунктів.
• Відповідальність: У разі роботи іноземної авіації, відповідальність за можливі руйнування від уламків на українській території лягає на країну, чий літак здійснив постріл.

Досвід українських пілотів: щоденне перехоплення як майстер-клас

Поки дискусії на міжнародному рівні тривають, українські льотчики щодня виконують те, що для партнерів залишається «складною процедурою». Перехоплення крилатої ракети чи швидкісного дрона вимагає від пілота не лише майстерності пілотування, а й здатності за лічені секунди оцінити ризики для людей на землі.

За словами представника Повітряних Сил, саме це є щоденною рутиною наших захисників: наздогнати ціль, обрати безпечний кут атаки та знищити її там, де падіння уламків завдасть найменшої шкоди. Наразі Україна продовжує закликати партнерів до рішучих кроків, проте, як показує практика, шлях від політичних заяв до реальної допомоги в небі блокується низкою технічних та безпекових факторів, про які часто забуває цивільний спостерігач.