Німеччина та Франція відмовляються від спільного танка нового покоління,

Амбітна європейська мрія про створення єдиного «супертанка» XXI століття, який мав об'єднати оборонні доктрини двох головних потуг ЄС, схоже, остаточно розбилася об промисловий егоїзм та кулуарні суперечки. Програма Main Ground Combat System (MGCS), на яку Париж та Берлін покладали величезні геополітичні надії, зазнала радикальних скорочень.

Як повідомляє видання Defence Blog, за підсумками останнього засідання франко-німецької Ради міністрів з усіх офіційних документів та комюніке повністю зникла будь-яка згадка про розробку єдиної бойової бронеплатформи. На практиці це означає одне: танка, який мав стати символом європейської військової єдності, не буде.

Фіаско проєкту MGCS: що ховається за дипломатичними формулюваннями

Програма MGCS, запущена ще у 2017 році, планувалася як фундаментальна заміна легендарних, але поступово застаріваючих німецьких танків Leopard 2 та французьких Leclerc. Стратеги розраховували, що приблизно з 2040 року обидві армії пересядуть на принципово нове сімейство бронетехніки, побудоване на одному загальному шасі. Це мало б колосально здешевити виробництво, спростити логістику всередині НАТО та створити потужну противагу бронетанковим загрозам зі Сходу.

Замість цього Міністерство оборони Німеччини опублікувало вкрай обтічну заяву. Тепер сторони планують зосередитися виключно на «платформнонезалежних технологіях» для перспективних пілотованих та безпілотних машин, а також на їхній сумісності з наявними танками. Профільні військові експерти одностайні: зміна риторики є фактичним визнанням того, що початковий концепт спільного європейського танка мертвий.

Корпоративні війни: як Rheinmetall та суперечки за гармати поховали амбіції

Чому проєкт, який успішно стартував і мав залізобетонну політичну підтримку Еммануеля Макрона та Олафа Шольца, зайшов у глухий кут? Головний камінь спотикання ліг у площину великих грошей та промислового домінування.

Криза в програмі загострилася у 2019 році, коли до проєкту приєднався німецький концерн Rheinmetall. Це порушило первинний крихкий баланс розподілу робіт «50 на 50» між французькою стороною та німецьким консорціумом. Почалася затяжна підкилимна боротьба за те, хто саме отримає найдорожчі та найтехнологічніші контракти.

Навіть коли у квітні 2024 року міністри оборони обох країн підписали меморандум, де чорним по білому було прописано створення єдиного шасі, внутрішній конфлікт вирішити не вдалося. Сторони катастрофічно не ладнали в питаннях ключових компонентів:

Башта та гармата: Франція наполягала на своїй новітній системі озброєння ASCALON, тоді як Німеччина лобіювала власні розробки калібру 130 мм.
Порушення принципу: Не знайшовши компромісу, Берлін та Париж ухвалили абсурдне рішення — кожна країна розроблятиме свою гармату окремо, а переможця визначать колись потім, на випробуваннях. Це повністю зруйнувало головну ідею програми MGCS — уникнення дублювання бюджетних витрат і досліджень.

Що далі: автономний «зоопарк» замість єдиного стандарту

Поки Берлін дивиться в бік віртуальних технологій та цифровізації, Париж уже почав грати в сольну гру. Не чекаючи на фінал спільних переговорів, Франція розгорнула окрему розробку «проміжного» танка. Ця машина є компромісним гібридом: французьку башту з гарматою ASCALON інтегрують на німецьке шасі. Попереднє замовлення вже сформоване і розраховане приблизно на 200 одиниць.

Для європейської безпеки цей розкол є тривожним сигналом. Замість монолітного оборонного щита та уніфікованої важкої техніки, європейські лідери повертаються до перевіреної часом, але фінансово неефективної практики: кожен сам за себе. Замість танка майбутнього Європа знову ризикує отримати різношерстий «зоопарк» техніки, де французькі та німецькі машини матимуть абсолютно різні запчастини, снаряди та логістичні ланцюжки.