Чи можуть українських чоловіків позбавити тимчасового захисту в ЄС: відповідь Ради Європи

На тлі поступового зниження рівня гостинності до іноземних громадян в європейському просторі окремі держави починають обговорення внутрішніх заходів щодо обмеження надання статусу тимчасового захисту для чоловіків призовного віку. Подібні ініціативи вимагають ретельної перевірки на відповідність нормам чинного міжнародного права. Про це в інтерв'ю РБК-Україна заявив комісар Ради Європи з прав людини Майкл О'Флаерті.

Юридична пастка: чому автоматичні обмеження для чоловіків є дискримінацією

Запровадження будь-яких особливих правил чи обмежень, які стосуються виключно чоловіків певної вікової категорії, автоматично створює підстави для перевірки на дотримання принципу рівності, оскільки зачіпає одночасно дві ключові ознаки — стать та вік людини.

Будь-яка європейська інституція чи державний орган, що висуває пропозиції щодо позбавлення захисту цієї верстви населення, стикається з необхідністю надання вагомих аргументів.

"Це вже саме по собі викликає питання рівності. І це означає, що той, хто робить таке твердження, має надати дуже переконливе обґрунтування, що це не є недопустимою або незаконною дискримінацією. Таке обґрунтування можливе", — пояснив О'Флаерті.

Легітимна підстава: коли відмова у захисті вважається законною

Міжнародне право передбачає певні умови, за яких розрізнення громадян та обмеження у наданні прихистку можуть мати під собою законне підґрунтя. Головним фактором тут виступає стан національної безпеки країни походження мігрантів.

Обґрунтованим приводом для перегляду умов перебування громадян за кордоном є призов та виконання обов'язків військової служби у державі, яка перебуває в стані відсічі масштабній зовнішній агресії. Проте навіть за наявності такого серйозного обґрунтування європейські уряди зобов'язані неухильно дотримуватися загальновизнаних правових стандартів, що гарантують захист прав людини.

Механізм індивідуального розгляду: які винятки визнає Європа

Основним інструментом уникнення ознак незаконної нерівності є проведення персональної юридичної експертизи за кожним окремим зверненням. Міжнародні нормативи містять чіткі винятки, за яких особа не може бути примусово залучена до виконання обов'язків військової служби. Ключовим прикладом такої легітимної відмови є релігійні переконання громадянина.

"Це не означає, що ви уникаєте обов'язку — можливо, ви проходите цивільну службу. Але вашу справу мають розглянути", — зазначив О'Флаерті.

Тотальні адміністративні заборони, які автоматично скасовують статус захисту чи відмовляють у його наданні всім чоловікам призовного віку без винятку, є юридично вразливими та проблемними. Законне вирішення подібних питань можливе лише через запровадження процедури поштучного розгляду кожної конкретної справи.

Право на мобілізацію проти міжнародних стандартів: позиція Ради Європи

Європейські інституції з прав людини не заперечують суверенне право України як держави, що веде легітимну оборонну війну, звертатися до своїх громадян із закликами повертатися для захисту територіальної цілісності. Подібні мобілізаційні заходи є абсолютно законними для країни, яка зазнала нападу.

Водночас міжнародні зобов'язання країн Європи диктують свої правила реагування на такі заклики. Якщо іноземні уряди вирішують сприяти поверненню військовозобов'язаних, вони не мають права впроваджувати автоматичні групові санкції чи масові скасування статусу безпеки. Будь-які дії та рішення європейських держав повинні базуватися на міжнародних стандартах, які передбачають обов'язковий та детальний розгляд кожної заяви в індивідуальному порядку.