Антиукраїнські настрої в Польщі зростають: Politico розкрило причини загострення

Поляки відчутно втрачають симпатію до українців. Якщо у 2023 році позитивно налаштованих була половина суспільства (51%), то на початку 2026-го ця частка обвалилася до 29%. Антипатія ж, навпаки, підскочила до 43%.

Слідом за соціологією псується й кримінальна статистика. За перше півріччя поліція нарахувала 180 злочинів на етнічному ґрунті - на третину більше за торішні показники. Показовий нюанс: у 80% випадків нападають саме на громадян України. Згадаймо 2014 рік, коли таких інцидентів було лише 4%. Журналісти Politico мають для цього чітке пояснення. Польща втягується у жорстку турбулентність напередодні парламентських виборів 2027-го, і українське питання стає надто зручною мішенню.

Політика, гроші та історичні рани

Що реально дратує сусідів? Опитування показують два головні подразники. Близько 45% поляків згадують старі історичні суперечки. Ще 36% відкрито кажуть, що українці стали фінансовим тягарем через соціальні виплати.

Місцеві політики миттєво осідлали цей тренд. Правий фланг вибухнув обуренням, коли Київ присвоїв одній з військових частин ім'я УПА. Дійшло до публічних ультиматумів від партій "Право і справедливість" та "Конфедерація польської корони": зупинити допомогу, поки Україна не змінить свій історичний вектор. За словами українського посла Василя Боднара, українофобію зараз банально експлуатують у внутрішньопартійних війнах.

Але справа не лише в політиці. Соціологи бачать тут класичну втому від мігрантів - звичну реакцію будь-якої країни після кількох років інтенсивного напливу іноземців. При цьому реальна економіка вперто свідчить про інше. Українці масово реєструють бізнес, платять податки. Макроекономісти фіксують прямий приріст польського ВВП. Проте сухі цифри звітів легко перекрикують гучними лозунгами з трибун.

Агресія офлайн і алгоритми ворожнечі

Зміна публічної риторики швидко б'є по реальних людях. У серпні в Бидгощі побили двох підлітків. Діти розмовляли українською в громадському парку. Варшавська екскурсоводка Олена ділиться наболілим: хоч вона витратила багато часу на інтеграцію, такої гострої відчуженості, як за останній рік, не відчувала ніколи.

Прем'єр Дональд Туск проблему визнає. Він публічно засудив безкарність радикалів та пообіцяв жорстку реакцію правоохоронців. Втім, експерти попереджають: прірва між місцевими та мігрантами продовжує розростатися.

Величезна частка провини лежить на соцмережах. Їхні алгоритми працюють на розкол: що конфліктніший пост, то вищі охоплення. Радикали миттєво отримують потужний цифровий рупор. Схожу інформаційну м'ясорубку Німеччина пережила у 2015-му. Щоб хоч якось збити градус ненависті сьогодні, європейські інституції та громадський сектор запускають спеціальні програми фактчекінгу. Їхня головна мета - створити майданчик для адекватного діалогу, а не для взаємних образ.