Івана Купала: історія свята, традиції та прикмети

Одне з найцікавіших свят, яке ми успадкували від наших предків, це Івана Купала. Початково це свято мало язичницьке й магічне значення, але з часом його сенс змінився і тепер це свято пов’язане з Різдвом Івана Хрестителя, при цьому зберігаючи традиційний ритуал очищення через занурення у воду.

УСІ НОВИНИ В ОДНОМУ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛІ – БАЙРАКТАР NEWS

Видання “Час-Дій” розповість про історію цього містичного свята, а також що буде, якщо знайти квітку папороті та чому жінки спускають вінки на воду.

Історія свята

У наш час свято Івана Купала відзначають у ніч з 6 на 7 липня, але це не завжди було так. До впровадження григоріанського календаря це свято відбувалося в день літнього сонцестояння, а саме 24 червня. Коріння цього свята має язичницьке походження. Однак, коли дата святкування змінилася на понад два тижні, воно співпало з християнським Різдвом Іоанна Хрестителя та отримало новий сенс. Також змінилася назва свята — з “Купала” воно перетворилося на “Івана Купала”.

Невідомо, чи існував Купало або Купайло як божество чи міфологічний персонаж у світогляді давніх слов’ян до появи свята, а можливо, воно з’явилося як його результат. Дослідники вважають, що назва цього дня може походити від кореня “куп”, який використовується для утворення слів, що означають об’єднання людей, наприклад, “вкупі”, “купно”. Існує ще одна версія про походження назви від слова “купатися”, оскільки занурення у водойми відіграє велику роль у цьому святі, адже очищення через вогонь і воду є стародавньою формою магічних дій.

Традиції свята

У різних частинах України святкування Купала мало свої особливості. Це свято, пов’язане з сонцестоянням або літнім святом кохання, відзначається у багатьох народів, таких як шведи (Midsommar), французи (Saint Jeans), албанці (Flakagajt), поляки (Sobotka), словенці (Kresu den), болгари (Яновден) та східні слов’яни (Івана Купала).

Щодо традицій в Україні, перед святом Купала збирали трави, вірячи в їх чудодійну силу, і часто зберігали їх протягом року для лікування. Святкування відбувалося на берегах річок, де ставили прикрашене купальське дерево. Навколо нього водили танки й співали пісні. Також проводили обряди з пірнанням у воду або спалюванням опудала Купайла або Марени. Марена, яка в східних слов’ян є зимовим божеством, асоціюється з холодом, що пагубно впливає на землю, а також приносить людині хвороби та голод. У деяких регіонах Марену також вважали старшою русалкою.

Обов’язковим елементом святкування було ворожіння, оскільки купальські обряди мали магічну силу, а купальські вогні сприймалися як жертовні й очищувальні. Після цього настання насиченої танцями і піснями ночі гуляння. На святкування запрошували музикантів, які грали на різних інструментах, таких як скрипка, цимбали, сопілка або у складі ансамблю.

Після християнізації свято Івана Купала поступово втрачало свої сакральні сенси, замінюючи їх побутово-ігровою тематикою. Також за часів радянського періоду багато звичаїв святкування втратили свою популярність. В сучасний час свято Купала перетворилося з центрального язичницького обряду, пов’язаного з культом богів, на молодіжну розвагу.

Купальське вогнище

Обов’язковим елементом свята Купала було велике вогнище, через яке люди стрибали поодинці або у парах. Крім розваги та спортивного аспекту (кожен намагався стрибнути через вогнище як найвище і найдалі), цей ритуал мав магічне значення і символізував очищення. Також віриться, що якщо закохані здатні перестрибнути вогнище, не роз’єднавши рук, то їхня любов буде тривати протягом усього життя.

Вогонь слугував засобом відлякування злих духів, які, згідно з повір’ями, виходили з потойбічного світу в світ живих під час днів Купала. Також існувало переконання, що якщо жінка не була присутня біля вечірнього багаття під час святкування Івана Купала, вона може бути відьмою.

Купальські вінки

Після того, як опудало Марени було втоплене або спалене, дівчата втікають від хлопців до води, щоб провести ворожіння на кохання. Вони плетуть вінки з квітів, зібраних на полях. Також часто прикріплюють до них запалені свічки. Під час заходу сонця вони спускають вінки по воді, а самі йдуть вздовж річки й співають.

За народними віруваннями, якщо вінок плаває добре й свічка горить яскраво, то дівчина вийде заміж. Якщо вінок крутиться на місці, то вона ще буде дівчиною, а якщо потоне, то вийти заміж їй не вдасться взагалі. Якщо вінок пливе далеко й зачепить якийсь берег, то дівчина піде заміж саме туди. Також, якщо вінок плавав посередині річки, то це вказувало на те, що наступний рік буде без значних змін, а якщо вінок прибило до берега, то це означало надходження біди.

Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат, але не будь-які, а саме коханої. Пари могли заздалегідь домовлятися про те, яким буде вінок.  Дівчина додавала характерну квітку, особливу стрічку чи свічку. Це все тому, що якщо хлопцю вдавалося зловити потрібний вінок, діставшись до нього вплав чи на човні, — це вважалося доброю прикметою для їхньої подальшої долі.

Згодом ці вінки могли розвішувати вдома чи на деревах, як обереги. У деяких регіонах їх закидали на стріху хати. У християнські часи вінки могли святити у церкві.

Цвіт папороті

Одне з найромантичніших вірувань про Купала пов’язане з міфічним цвітом папороті, який, за легендою, розкривається лише у купальську ніч. За переказами, ця квітка розквітає протягом лише миті у найдовшу ніч року. Віриться, що знайти цю квітку може лише молодий хлопець, часто холостяк або єдиний син у родині. Оскільки цей квітковий символ охороняється надприродними силами, здобути його виявляється надзвичайно важко. Але якщо комусь пощастить, він отримує дар бачити майбутнє, розуміти мову тварин і птахів, зцілювати хворих та знаходити сховані скарби в землі.

Важко встановити, чи існує реальна квітка, на якій базується ця легенда, оскільки термін “папороть” у фольклорі охоплює різноманітні рослини, які ростуть на болотистих місцевостях. Однак ймовірно, що вірування про цвіт папороті могло виникнути через особливості папоротей родини Osmundaceae, зокрема Osmunda regalis (чистоуст королівський), оскільки їхні спороносні листки дійсно нагадують квітку.

Народні прикмети

• Побачити змію на Івана Купала — до біди.
• Вранці багато роси — буде великий урожай.
• Зоряне небо — до хорошого врожаю.
• На Івана Купала дощ — літо буде посушливим і спекотним.