Земельний податок в Україні: хто повинен платити, а кого повністю звільнили

Земельний податок є обов'язковим платежем, який входить до складу загального податку на майно. Відповідно до українського законодавства, платити за землю зобов'язані всі, хто володіє нею або користується нею на законних підставах. Однак існують певні категорії громадян, для яких держава передбачила суттєві пільги. Розбираємося, у яких випадках виникає обов'язок сплати, від чого залежить сума та хто може абсолютно легально не платити цей податок.

Плата за землю: податок чи оренда?

Головне управління Державної податкової служби (ДПС) розмежовує плату за землю на дві окремі форми, залежно від вашого статусу та форми власності ділянки:

1. Земельний податок — його сплачують власники земельних ділянок, власники земельних паїв та особи, які мають землю у постійному користуванні.

2. Орендна плата стягується з тих, хто орендує землю державної або комунальної власності (у цьому разі земельний податок не сплачується, лише оренда).

Обов'язок зі сплати податку виникає одразу після офіційної реєстрації права власності або користування (через купівлю, спадщину, дарування тощо).

Як розраховується сума до сплати

Розмір земельного податку не є однаковим для всіх. Він безпосередньо залежить від нормативної грошової оцінки (НГО) конкретної земельної ділянки. Якщо ж таку оцінку для ділянки не проводили, податок розраховується, виходячи з її фактичної площі.

Хто має законне право не платити податок на землю

Податковий кодекс України передбачає повне звільнення від сплати земельного податку для певних вразливих категорій населення. До цього переліку належать:

• Пенсіонери за віком.

• Особи з інвалідністю I та II груп.

• Батьки, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років.

• Ветерани війни.

• Власники ділянок, які здали свою землю в оренду платнику єдиного податку 4-ї групи (наприклад, фермерському господарству).

Важливий нюанс: обмеження за площею

Навіть якщо ви належите до пільгової категорії, звільнення від податку діє не на безлімітну кількість гектарів, а лише в межах чітко встановлених державних норм. Пільга поширюється на один об'єкт кожного виду використання у таких межах:

1) Для ведення особистого селянського господарства — до 2 га.

2) Для будівництва та обслуговування житлового будинку:

• У селах — до 0,25 га;
• У селищах — до 0,15 га;
• У містах — до 0,10 га.

3) Для індивідуального дачного будівництва — до 0,10 га.

4) Для будівництва індивідуальних гаражів — до 0,01 га.

5) Для ведення садівництва — до 0,12 га.

Якщо площа вашої ділянки перевищує ці ліміти, вам доведеться сплачувати податок, але виключно за ту площу, яка виходить за межі пільгової норми.