Існує поширене уявлення, що українське коріння легко розпізнати за прізвищем, яке закінчується на «-ко». Однак, усе не так однозначно — в українській мові існує кілька типових суфіксів, які вказують на національну приналежність, пише Радіо Трек.
Прізвища з суфіксом -енко
Це один із найпоширеніших і найвпізнаваніших українських варіантів прізвищ. Суфікс «-енко» має давнє походження, пов’язане зі словом «дитина» або «нащадок». До прикладу: Коваленко, Бондаренко, Тищенко. Однак насправді таких прізвищ серед українців не так багато — лише до 15%.
Прізвища на -ук і -юк
Ці закінчення також традиційно вважаються українськими. Їх найчастіше можна зустріти у північно-західних областях — Волинській, Рівненській, Житомирській. Яскраві приклади: Бойчук, Марчук, Кондратюк. У той же час, на сході, наприклад на Сумщині, такі прізвища зустрічаються вкрай рідко — лише приблизно 1,3%.
Прізвища на -ський, -цький, -зький
Ці форми мають географічне походження і часто вказують на місце, з якого походить родина. Наприклад, прізвища на кшталт Уманський, Ніжинський, Черкаський зазвичай означають зв'язок із відповідними населеними пунктами. Найбільша кількість таких прізвищ зафіксована у Миколаївській області.
Висновок
Українське походження прізвища — це не лише «-ко». Звертати увагу слід і на інші закінчення, які можуть вказувати на географічні, родові чи навіть професійні корені. Прізвище — це свого роду генетичний код, який зберігає сліди історії родини та її походження.

.jpg)
.jpg)
6666666(1).jpg)
.jpg)

.jpg)
