“Серед лиха співати пісні”: біографія Лесі Українки

Леся Українка – видатна українська поетеса, драматургиня, перекладачка та громадська діячка, яка залишила непересічний слід в історії української літератури. Її твори досі захоплюють своєю високою майстерністю та глибиною змісту, а її життєвий шлях є прикладом відваги, самопожертви та незламної волі.

УСІ НОВИНИ В ОДНОМУ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛІ – БАЙРАКТАР NEWS

Ранні роки

Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському (нині Звягель). Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — дворянка за походженням, поетеса й дитяча письменниця під псевдонімом Олена Пчілка, була активісткою українського жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько, Петро Антонович Косач, був дворянином, високоосвіченим поміщиком, який дуже любив літературу і живопис, був статським радником.

У будинку родини часто збиралися письменники, художники та музиканти, а також організовувалися вечори та домашні концерти. У віці 6 років Леся Українка почала вчитися вишивати і навчалася у приватних учителів. У 1881 вона захворіла на туберкульоз. Під час хвороби Леся вивчала класичні мови (грецьку та латинську). У 1883 році їй зробили операцію на лівій руці, видаливши кістки, які були уражені туберкульозом.

Початок літературної діяльності

У грудні 1883 року Леся повернулася до Колодяжного з Києва, і її стан здоров’я поліпшився. З допомогою матері вона вивчила французьку та німецьку мови. Починаючи з 1884 року, Леся активно писала вірші та публікувала їх у часописі “Зоря”. Саме цього року вона обрала псевдонім “Леся Українка”.

У 1885 році у Львові вийшла збірка перекладів творів Миколи Гоголя, виготовлена нею спільно з братом Михайлом. Українка багато перекладала, зокрема твори М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюго та Гомера. У 19-річному віці вона написала підручник “Стародавня історія східних народів” для своїх сестер, що свідчить про рівень її освіти.

Після подорожей до Галичини та Буковини в 1891 році, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України, зокрема з І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником та багатьма іншими.

У 1894 році вона  навчалася в художній школі М. І. Мурашка в Києві. У травні поетеса вирушає за кордон до дядька М. Драгоманова. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.

Читайте також: Чим відомий Григорій Сковорода: біографія філософа

Зрілість: творчість та обмін досвідом

1902 рік поетеса провела на лікуванні в Сан-Ремо (Італія), жила в Одесі, Києві. 

У 1904-1905 роках виходять поезії «Дочка Ієфая», «Напис в руїні», а також друге видання збірки «На крилах пісень». 

На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Тоді ж поетеса завершує драматичну поему «Кассандра». Того року жандарми вчинили обшук на квартирі Косачів та конфісковали 121 книжку. Л. Українку разом із сестрою Ольгою заарештовано. Так вона потрапила до тієї самої камери, де сидів Борис Грінченко. Протримавши ніч, обох відпустили

У 1908 році Леся Українка перебувала в Ялті, Києві, Одесі, Євпаторії, Батумі, Тбілісі, їздила до Берліна на консультацію з професором щодо операції на нирках. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Леся Українка померла 1 серпня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.