«Хочу пережити путіна»: 98-річний українець розповів, що робить цю війну страшнішою за Другу світову

Григорію Герасименку з Чернігівщини вже 98. За свій майже столітній вік він бачив усе: і сталінський Голодомор, і розкуркулення, і німецьку окупацію в Другу світову. Сьогодні ж довгожитель щодня чує гул російських дронів над власною хатою.

Спілкуючись із журналістами «Радіо Свобода», дідусь згадав минуле і порівняв тодішніх ворогів із нинішніми. Зізнається: попри все, намагається не падати духом.

«Ця війна страшніша за Другу світову»: дрони над Кучинівкою

Друга світова дісталася його рідному селу у вересні 1941-го. Але, за словами пана Григорія, тоді ставлення окупантів до селян було інакшим. Дивлячись на те, що відбувається тепер, він робить однозначний висновок: ця війна куди страшніша. І головна причина в тому, що росіяни цілеспрямовано знищують цивільних.

«Не стріляли по мирних мешканцях. Стріляли тільки на фронті. А тепер б'ють і по Кучинівці. Хати погоріли, дрони летять всюди. Так що ця війна страшніша за Другу світову», – ділиться довгожитель, додаючи, що росіяни ніколи не поважали українську ідентичність і зневажливо називали місцевих «хохлами».

Розкуркулення та сталінський терор: спогади про Голодомор

Найчорніші спогади з дитинства пана Григорія – це 1932–1933 роки. Він народився взимку 1928-го у великій сім'ї, де підростало аж восьмеро дітей. Батько був хорошим господарем і мав достаток, тому радянська влада миттєво приліпила йому тавро «куркуля».

Одного дня уповноважені особи забрали в родини все майно, а худобу примусово передали до колгоспу. Сім'ю двічі намагалися виселити з власного дому, і врятуватися вдалося лише завдяки тому, що батько зміг відкупитися. Процес розкуркулення супроводжувався тотальним терором. За словами очевидця, представники влади забирали останнє, витягуючи їжу просто з печі та розбиваючи горщики. Ті ж сусіди, які не мали статусу «куркулів», усе одно потерпали від непомірних податків і примусової здачі зерна.

«Це був спеціальний сталінський голод, щоб знищити геть усе їстівне. Отак убивали український народ, бо його ніколи не любили», – з гіркотою підсумовує чоловік.

Побут у 98 років: город, щоденник та віра у звільнення Криму

Попри поважний вік та пережиті випробування, Григорій Іванович самостійно порається по господарству. Він пересувається з паличкою, але щодня знаходить для себе роботу: топить піч, прасує білизну, садить на городі буряки та варить зелений борщ із власного щавлю. Крім фізичної праці, дідусь підтримує і гостроту розуму. Він активно читає книжки та пресу, веде особистий щоденник, а свіжі новини щодня обговорює із сином. Його головна мета сьогодні – побачити беззаперечну перемогу України.

«Я ще потихеньку тупаю, хочу пережити путіна, щоб Україна стала вільною, щасливою та квітучою». Як я до цього доживу, то я буду великим молодцем. Треба, щоб перемога була не путінська, а наша. Крим треба забрати, усе треба забрати», – наголошує довгожитель.