Бій Усик – Верхувен: український чемпіон вкотре здобув перемогу

В ніч з 23 на 24 травня 2026 року в Єгипті, безпосередньо біля підніжжя стародавніх пірамід Гізи на спеціально зведеній арені під відкритим небом, відбувся мегафайт, який тримав у напрузі мільйони вболівальників. Український лідер суперважкої ваги Олександр Усик захищав звання абсолютного чемпіона світу проти легенди кікбоксингу, нідерландця Ріко Верхувена.

Як зазначається у репортажі видання Ukrainian Wall, цей поєдинок став одним із найважчих та найбільш непередбачуваних у кар'єрі українського боксера, змусивши команду чемпіона балансувати на межі поразки аж до пізніх раундів.

Битва гігантів у Гізі: рекордна вага Усика та габарити Верхувена

Антропометрична різниця між суперниками стала очевидною ще під час офіційної процедури зважування, задавши тон усьому протистоянню. Ріко Верхувен, який вперше брав участь у класичному боксерському поєдинку такого високого рангу, повністю виправдав своє прізвисько "Король кікбоксингу" в плані потужності. Він виявився важчим за Олександра Усика рівно на 11,5 кг, отримавши колосальну перевагу в силовому пресингу.

Зі свого боку, український чемпіон підійшов до бою з максимальною відповідальністю, зафіксувавши найбільшу вагу у своїй професійній кар’єрі – 105,8 кг. Така цифра була необхідна, щоб витримувати постійний тиск гігантського опонента в клінчах, проте на початку бою навіть цієї маси Усику помітно бракувало для стримування нідерландця.

Політичний лабіринт боксу: які пояси стояли на кону і що вимагає IBF

Окрім статусу абсолютного чемпіона світу, бій мав складне юридичне підґрунтя в кулуарах боксерських організацій. На кону суперпротистояння стояли три золоті титани — пояси за версіями WBA, WBC та авторитетний титул від журналу The Ring. Всесвітня боксерська асоціація (WBA) офіційно санкціонувала цей вечір як добровільний захист українця.

Водночас Міжнародна боксерська федерація (IBF) продемонструвала жорстку бюрократичну позицію. Організація відмовилася офіційно санкціонувати поєдинок проти вихідця з кікбоксингу, висунувши суворі умови. У разі програшу Усика пояс IBF автоматично ставав вакантним.

Перемога ж не звільняє українця від зобов'язань: тепер він має рівно 180 днів, щоб провести обов’язковий захист титулу проти офіційного претендента Френка Санчеса. Нагадаємо, що раніше Олександр уже був змушений відмовитися від пояса WBO через подібні безкомпромісні вимоги щодо обов'язкових боїв.

Валідольні раунди: як Верхувен ламав правила та лідирував за очками

Перебіг поєдинку шокував експертів, які прогнозували легку перемогу технічного українця. Стиль Ріко Верхувена виявився вкрай незручним. Не маючи класичної боксерської школи, нідерландець рухався хаотично, постійно змінював траєкторію ударів та активно працював по корпусу Усика, намагаючись збити йому дихання.

 Хронологія поєдинку розвивалася за несприятливим для України сценарієм:

• 1-2 раунди: Верхувен зайняв центр рингу, двічі важко поцілив Усику в живіт і притиснув українця до канатів, нав'язуючи силову боротьбу.
• 3-4 раунди: Усик спробував підключити серійну роботу в голову, але Ріко успішно контратакував, не демонструючи ознак утоми.
• 5-8 раунди: Українець під шалену підтримку залу періодично відвойовував центр рингу, проте Верхувен продовжував нав'язувати ближній бій, який став його зоною комфорту. Усик довго не міг підібрати ключі до захисту від цих забігів.

До 9 раунду ситуація стала критичною. У суддівських записках була зафіксована тотальна перевага нідерландського бійця — Усику віддали лише один раунд із восьми. Єдиним шансом зберегти титули та уникнути першої поразки в кар'єрі залишався чистий нокаут. У 10 раунді агресія Верхувена змушувала Олександра буквально вислизати по канатах, але саме в кінці цієї трихвилинки українець зміг вибухнути першою точною та важкою серією ударів.

Переломний 11 раунд: момент, який змінив усе

Кульмінація цього історичного протистояння настала в 11 раунді. Величезна маса Верхувена та його енерговитратний стиль у попередніх раундах врешті-решт дали про себе знати. Нідерландець почав стрімко втрачати швидкість і при спробах атак дедалі частіше просто «вішався» на українського боксера, сподіваючись на клінч.

Усик, який славиться своїм умінням додавати наприкінці затяжних поєдинків, миттєво відчув цей момент слабкості. Зловивши суперника на виході з чергового зближення, Олександр завдав блискавичного і точного удару, який відправив антропометричного гіганта у важкий нокдаун. Цей епізод повністю перевернув психологічний та фізичний баланс сил на рингу, продемонструвавши, чому саме український боксер володіє короною надважкої ваги.