Україна побоюється, що її заявка до ЄС може бути відкладена: у Politico назвали причини

Наступного тижня Україна перетне чергову історичну межу на шляху до західного світу. Вже 15 червня має відбутися офіційне відкриття першого переговорного блоку щодо членства нашої держави в Євросоюзі. Публічно і в Києві, і в Брюсселі цю дату називають колосальним проривом. Проте за лаштунками святкових декларацій зріє серйозна політична напруженість.

Як стало відомо європейським дипломатам, прагнення України максимально прискорити процес євроінтеграції дедалі сильніше натикається на бюрократичну стриманість Брюсселя та побоювання ключових європейських столиць.

Прорив 15 червня: чому відкриття переговорів — це лише фасад

Офіційний старт переговорного процесу в середині червня — безумовна перемога української дипломатії. Проте європейські чиновники поза камерами визнають: політичний аванс, наданий Україні, тепер має трансформуватися у тривалу та виснажливу рутину.

Головна суперечність полягає у швидкості. Київ розглядає свій вступ як екстрений процес в умовах війни, тоді як ЄС намагається утримати його в рамках стандартних, часто затяжних процедур. Як зазначають аналітики видання Politico, українська сторона серйозно занепокоєна тим, що її заявку можуть штучно зальотити через внутрішні політичні проблеми всередині самого Євросоюзу, зокрема через майбутні президентські вибори у Франції. Будь-які внутрішні пертурбації в Парижі чи Берліні ризикують просто зсунути питання розширення ЄС на задній план.

Пастка «асоційованого членства»: що пропонують Париж і Берлін

Особливе занепокоєння в Києві викликають дискусійні документи, які останнім часом циркулюють між Парижем і Берліном. Франція та Німеччина активно тестують ідею так званого «асоційованого членства» або інших проміжних, тимчасових рішень для нових країн-кандидатів.

Для України такий сценарій є неприйнятним, адже він несе в собі ризик назавжди залишитися в передпокої Європи. Коментуючи ці франко-німецькі ініціативи, посол України в ЄС Всеволод Ченцев прямо заявив, що на практиці нашій країні намагаються запропонувати все, окрім самого повноправного членства. Наразі існує реальний ризик опинитися на узбіччі: отримати певні економічні переваги від інтеграції, але залишитися без права голосу при ухваленні стратегічних рішень ЄС.

Чому Київ поспішає: фактор втомленого від війни суспільства

Українське керівництво не відкидає ідеї європейських важковаговиків повністю, але вимагає залізобетонних гарантій кінцевого результату. Поспіх Києва має цілком логічне внутрішнє пояснення.

Українська влада прагне відкрити не один, а відразу кілька переговорних кластерів до кінця цього літа. Це критично важливо, щоб продемонструвати українським політикам та втомленим від багаторічної війни виборцям, що євроінтеграція — це реальна, відчутна перспектива, а не абстрактна мрія. Чіткі сигнали з Брюсселя сьогодні діють як потужний фактор суспільної стійкості.

Претензії Брюсселя: чому сповільнилися українські реформи

У Брюсселя своя логіка, і там теж мають привід для хвилювань. Європейські партнери бояться, що якщо Україна розчарується у швидкості вступу, це підірве стимул для проведення внутрішніх реформ. А робити їх доведеться.

Європейські дипломати констатують: прогрес у прийнятті ключових законів, необхідних для адаптації українського законодавства до стандартів ЄС, за останні місяці помітно сповільнився. Саме для того, щоб підштовхнути процес, цього тижня постраждалий від обстрілів Київ відвідала єврокомісар з питань розширення Марта Кос.

Під час візиту єврокомісар звернулася до українських урядовців із красномовним закликом: «зберігайте спокій, продовжуйте діяти». Вона провела закриті зустрічі з першою віцепрем'єркою — міністеркою економіки Юлією Свириденко та керівниками профільних парламентських комітетів, які безпосередньо відповідають за реформи.

Початок великої роботи: чого чекать далі

Попри наявні тертя, європейські чиновники, обізнані з деталями візиту Марти Кос, відзначають позитивний настрій. За їхніми словами, у повітрі чітко відчувалося, що обидві сторони нарешті засукують рукави і починають працювати набагато активніше.

Попереду на Україну чекають роки важких компромісів, де за кожен відкритий кластер доведеться боротися. Подія 15 червня — це тріумфальний початок, але справжня битва за повноправне місце в ЄС лише розгортається.