Процес мирного врегулювання між Україною та росією розділився на два паралельні треки: технічний та політичний. І якщо в питаннях демілітаризації сторони змогли досягти згоди, то територіальні суперечки загрожують зірвати весь переговорний процес та продовжити війну на невизначений термін.
Де є реальний прогрес: демілітаризована зона
За словами Кирила Буданова, переговорна група, яка займається питаннями створення та функціонування демілітаризованої зони, працює дуже ефективно та швидко. Між перемовниками у цій підгрупі є майже повне взаєморозуміння. Сторони вже фактично дійшли згоди щодо того, як саме працюватиме моніторинг безпеки після гіпотетичного завершення бойових дій.
Територіальний глухий кут
Натомість політичний блок переговорів зайшов у безвихідь. Головним каменем спотикання залишається питання територій:
-
Україна категорично не готова здавати свої землі без бою.
-
росія відмовляється припиняти військові дії, доки не отримає контроль над усією (зокрема неокупованою) частиною Донецької області.
Пошук компромісу між цими абсолютно полярними позиціями постійно наштовхується на жорсткі табу з обох боків. За словами Буданова, якщо сторони так і не зможуть знайти спільну мову, війна продовжиться, і відповідальність за це лежатиме на обох учасниках конфлікту.
Дедлайн від США та виснаження росії
Часу на тривалі роздуми залишається обмаль. Вашингтон, який узяв на себе роль медіатора (зокрема, адміністрація Дональда Трампа), квапить Київ та москву з укладанням угоди. У США прагнуть закрити це питання до осінніх виборів у Сенат або навіть до 4 липня.
Водночас росія, попри свою агресивну риторику, критично виснажена цією війною. Справи в економіці рф стрімко погіршуються, що змушує Кремль погоджуватися на діалог, хоча він і досі уникає реальних територіальних поступок. Загалом підписання мирної угоди на прийнятних умовах стало б успіхом для України, оскільки це зупинило б кровопролиття та відкрило б шлях до відбудови держави.

.jpg)
.jpg)
6666666(1).jpg)
.jpg)

.jpg)
