Чи здатна Україна виготовити ядерну зброю: відповідь радіобіологині

Україна володіє технічним потенціалом для відновлення ядерної програми, однак навряд чи реалізовуватиме його через низку політичних, технологічних та етичних причин.

Таку думку висловила радіобіологиня, старша наукова співробітниця Інституту проблем безпеки АЕС НАН України Олена Паренюк у коментарі для «Телеграфу».

«Зараз весь світ трішки сходить з розуму, і зараз всі договори мають скоріш "дорадницький" статус, хоча раніше вони були обов'язковими до виконання. Україна такого собі дозволити не може, чи радше не хоче, тому після Другої Світової війни було шість країн, які мають ядерну зброю і технології для її створення, а також технології для збагачення урану. І Україна в складі СРСР входила в ці держави, а після підписання Будапештського меморандуму ми роззброїлись», – пояснила Паренюк.

Науковиця наголошує: виготовлення ядерної зброї — це межа, за яку переходять лише ті країни, що готові до серйозних геополітичних наслідків. Якщо Україна прагне зберегти підтримку міжнародних партнерів, йти цим шляхом не варто. Вона також згадала про заяви президента Франції Еммануеля Макрона, який неодноразово говорив про можливість «ядерної парасольки» для України.

Стосовно наявності спеціалістів, які працювали з ядерними технологіями ще за радянських часів, Паренюк зазначила: хоча такі кадри залишились, знання вже частково застаріли, і створення сучасної ядерної зброї вимагатиме імпорту ключових етапів виробництва.

«Є 6–8 етапів виготовлення ядерної зброї, і всі вони є складними. З цих двох етапів Україні довелося б імпортувати збагачення урану та формування ядерних брикетів. Ми закуповували раніше ядерне паливо в росії, тепер, на щастя, в американської компанії Westinghouse. Щоб збагачувати уран, є 2 технології. Перша — це високоенергетичні центрифуги, і це надзвичайно дорого», – уточнила вона.

Олена Паренюк також розповіла про альтернативну технологію — лазерне збудження атомів із різною масою, однак підкреслила, що обидва варіанти потребують величезних коштів. Окрім того, енергоспоживання центрифуг настільки високе, що країні доведеться або запускати нову АЕС, або тимчасово відключати регіони від енергопостачання. До цього додається ще одна складність — необхідність будівництва глибоких бункерів для безпечного зберігання обладнання: «для цього потрібні споруди глибиною до 80 метрів», – уточнила вона.

Попри те, що в Україні є наукова база, ядерні фізики та інженери, існує потреба в нових фахівцях та оновленні знань. Адже нині в енергетиці використовують низькозбагачений уран — до 4%, тоді як ядерна зброя вимагає понад 70%.

«Але є хороша новина: у нас є свої уранові копалини, і нам не треба як Ізраїлю його десь шукати, ми можемо собі його накопати. Але погана новина в тому, що він не лежить буквально уже в брикетах, а видобувати його доволі важко. Тому Україні необхідні фундаментальні дослідження і фінансування фундаментальних інститутів, тому що країна ніколи не знає, коли їй це знадобиться», – додала експертка.

Також вона зазначила, що для запуску повного ядерного циклу в Україні знадобиться щонайменше десять років. Йдеться не лише про розробку технологій, а й про формування нового покоління спеціалістів, для яких слід створити належну фінансову та професійну мотивацію.