Наступ рф сповільнився вдвічі: що стоїть за новими ультиматумами

Російська воєнна машина суттєво втрачає оберти. Попри гучні заяви кремлівських пропагандистів про «успіхи по всій лінії зіткнення», реальні показники на полі бою свідчать про виснаження наступального потенціалу окупантів. Фахівці американського Інституту вивчення війни (ISW) у своєму свіжому звіті за 31 березня 2026 року констатують: значні прориви чи тотальна перемога армії рф не є неминучими. Ба більше, українські сили продовжують успішно нав'язувати свою ініціативу на багатьох ділянках фронту.

Втрата темпу: як змінилася швидкість наступу росії

Аналітики ISW наводять конкретні математичні підрахунки, які руйнують російський міф про незворотність їхнього наступу. Динаміка захоплення українських територій різко впала.

За перші три місяці 2026 року російські війська змогли просуватися в середньому на 5,5 кв. км на день. Для порівняння: у першому кварталі 2025 року цей показник становив 11,06 кв. км на день.

Тобто темп ворожого наступу знизився рівно вдвічі. Головною причиною такого гальмування є ефективна тактика Сил оборони України. Постійні контратаки ЗСУ та влучні удари на середні дистанції методично руйнують спроби окупантів просуватися вперед. ISW також підтверджує, що наприкінці березня українські сили навіть мали успішні просування на стратегічно важливих Куп'янському та Покровському напрямках.

Ультиматум Кремля: навіщо росія вимагає здати Донбас

Усвідомлюючи власну неспроможність виконати військові завдання на полі бою, москва традиційно вдається до політичного шантажу. Напередодні президент Володимир Зеленський повідомив, що Кремль висунув черговий ультиматум: росія вимагає від ЗСУ добровільно залишити решту неокупованої території Донецької області протягом двох місяців.

Аналітики ISW вважають такі заяви типовою інформаційно-психологічною операцією. Речник Кремля дмитро пєсков відверто маніпулює, коли заявляє, що динаміка фронту нібито грає проти України, і Київ мусить погодитися на будь-яке перемир'я. Насправді ж російська влада намагається створити штучне «відчуття терміновості», аби змусити Україну капітулювати і віддати ті території, які російська армія просто не здатна захопити в реальному бою.

Удари по тилах та криза мобілізації в рф

Паралельно з невдачами на фронті росія стикається зі зростаючими проблемами в глибокому тилу, що додатково обмежує її наступальні можливості:

Крах нафтового експорту: систематичні удари українських безпілотників по портовій та нафтопереробній інфраструктурі на Балтійському морі (зокрема у Ленінградській області) серйозно підривають нафтовий експорт рф, який фінансує війну.
Мобілізаційна криза: за даними ISW, російське командування змушене все частіше вдаватися до прихованих методів примусової мобілізації. Темпи залучення "добровольців-контрактників" стрімко падають на тлі колосальних і нераціональних втрат живої сили у так званих "м'ясних штурмах".

Висновок

Ситуація на кінець березня 2026 року доводить, що росія буксує. Її весняна кампанія стикається з жорстким опором, а українські далекобійні удари розхитують російську економіку. Спроби Кремля лякати світ ультиматумами є лише наслідком їхнього безсилля прорвати український "Пояс фортець" на Донбасі військовим шляхом.