Найнижча в Європі: чому українська "мінімалка" більше не покриває навіть базових витрат

Мінімальна заробітна плата в Україні остаточно перестала виконувати свою головну функцію — бути базовим соціальним стандартом виживання. На сьогодні цей показник залишається найнижчим серед усіх порівнюваних країн Європи. Про критичну ситуацію на ринку праці заявили представники Всеукраїнської профспілки під час Соцфоруму.

Розповідаємо, у чому головна проблема української «мінімалки» та чому її розмір загрожує демографії та економіці держави.

Навіть у Молдові вища: як знецінилася праця в Україні

За словами голови Всеукраїнської профспілки виробничників, підприємців та трудових мігрантів Наталії Землянської, мінімальна зарплата має визначати здатність держави утримувати своє населення. Проте реальні цифри свідчать про зворотне. Учасники дискусії підрахували: якщо перевести українську «мінімалку» в євро, вона опиниться на самому дні європейського рейтингу. Для порівняння, навіть у сусідній Молдові цей базовий показник є приблизно вдвічі вищим.

Коли досвід не має значення: парадокс медиків

Однак ключова проблема полягає не лише в низьких сумах, а й у тому, яку роль тепер відіграє ця виплата в Україні. За правилами, мінімальна зарплата має бути оплатою виключно за просту, некваліфіковану працю. На практиці ж вона перетворилася на "універсальний нижній поріг" для фахівців високого рівня.

Найяскравішим прикладом стала медична сфера. Системні проблеми з фінансуванням призвели до того, що кваліфікована медсестра з вищою категорією та стажем роботи понад 20 років сьогодні може отримувати близько 9 тисяч гривень. Це фактично дорівнює рівню мінімальної зарплати, що свідчить про тотальне знецінення професіоналізму в країні.

Нова економіка виживання: що не враховує держава

Профспілки наголошують: розмір "мінімалки" не має визначатися політичними торгами. За європейською практикою, вона повинна становити не менше 50% від середньої зарплати по країні. Проте в українських реаліях навіть цієї прозорої формули вже недостатньо.

Наталія Землянська підкреслює, що сьогодні до розрахунку зарплат необхідно обов'язково включати фактор воєнних ризиків. Це колосальні додаткові витрати, які лягли на плечі звичайних українців:

Купівля обладнання через перебої з електроенергією (генератори, зарядні станції).
Збільшені витрати на лікування та підтримку здоров'я через стрес.
Оренда житла під час вимушених переїздів.
Відновлення пошкодженого війною майна.
Базові витрати на власну безпеку.

"Якщо мінімальна зарплата не покриває базових ризиків, людина обирає між тіньовою зайнятістю і виїздом за кордон", — застерегла експертка.

Ситуація з доходами населення вже переросла рамки звичайної соціальної проблеми. Сьогодні це прямий виклик для демографії, ринку праці та майбутнього повоєнного відновлення України, адже без гідної оплати праці країна ризикує втратити свої останні робочі кадри.