Вперше допитали військового, який мав підірвати Чонгар

Історії про начебто розмінування Чонгарського мосту у лютому 2022 року вже півтора року непокоїть українське суспільство. “Хто розмінував Чонгар?” – під таким емоційним заголовком цю легенду поширюють противники чинного президента України Володимира Зеленського та його команди. Чому не підірвали Чонгар, і чи були спроби це зробити, розповідає “Українська правда”.

Головний свідок у справі Чонгарського мосту

Публічно відомо, що за фактом події 24 лютого на Чонгарі у квітні 2022 року відкрите кримінальне провадження за статтями “недбале ставлення до військової служби” та “державна зрада”. Розслідування здійснює ДБР разом із СБУ. Правоохоронці досліджують можливу недбалість командування “Південь”. Про роль цивільної влади або зрадників серед військових у короткій фабулі справи не йдеться.

За понад рік слідство досі не допитало головного свідка подій на Чонгарі, пише видання. Його ім’я називається вперше. Це — 48-річний військовий Іван Сестриватовський. Саме він ніс службу на межі з Кримом, а у ніч проти 24 лютого і мав підірвати мости.

Чи був замінований Чонгар?

За словами військовослужбовця Івана Сестриватовського, від 2016 року він служить у 137-му окремому батальйоні морської піхоти. Чоловік брав участь в АТО і ООС, та має за плечима три ротації загалом, на Донецькому напрямку. З осені 2021 року він ніс службу на Чонгарі.

“Перед початком повномасштабного вторгнення у нас проводили навчання. Вони проводяться завжди, але на початку 2022-го нам давали настанови, щоб ми посилили спостереження за можливими провокаціями з їхнього боку. Я сподівався, що вони не ризикнуть піти на вторгнення. По-особливому укріплення на Чонгарі не готували. Але там все було заміновано заздалегідь, ще з 2014 року. Усі мости – там був залізничний міст, і так само два мости з Чонгара – були заміновані. Перед повномасштабною війною ці мінування перевіряли. Я можу помилятись, але це було десь за тижні півтора-два”, — розповідає чоловік.

Він говорить, що у них був журнал, де зазначалися всі перевірки, тож жодних розмінувань проведено не було.

“Як саме заміновано – це знали тільки сапери, тільки ті люди, які ці мости мінували і обслуговували. Я особисто знав, де воно заміновано, пройшов інструктаж, як це все підключити. І я мав залишитися на підрив“, — розповів Іван Сестриватовський.

24 лютого ми підключили пристрої на підрив мостів

Військовослужбовець розповідає, що ніч проти 24 лютого добре пам’ятає. 23 лютого вони помітили переміщення росіян на території Кримського півострова, тож тієї ночі ніхто не спав, бо “всі були на нервах”.

“Підняли нас близько 3 години ночі. Всіх розставили по позиціях. Я з командиром, старшим позиції, пішов підключати пристрої на підрив мостів. Я там і лишився, а він займався особовим складом. Усе почалось мінометним обстрілом з боку Криму. Обстрілювали наші позиції, позиції прикордонників. Це було близько 4:30 ночі. Наказ підривати мости мені мав віддати безпосередній командир позиції, а він мав отримати наказ вищого керівництва“, — розповідає Іван.

Він згадує, що їхні сапери заздалегідь розробили план — його зберігали у спеціальних конвертах. У тих конвертах була інструкція щодо підключення вибухових пристроїв.

“Ми провели це підключення, і я залишився підривати. Зв’язку вже не було, радіостанції не працювали. Командир займався особовим складом, бігав по позиціях, щоб розставити кожного. Уже рвались міни, було дуже гучно – не докричишся ні до кого. Тому діяв я фактично вже сам і рішення про підрив ухвалював особисто“, — розповідає військовослужбовець.

Чи підривали мости на Чонгарі?

За словами чоловіка, десь через 10 хвилин після початку обстрілу він вирішив підірвати мости.

“Я намагався здійснити підрив, але вибуху не сталось. Я мав би його побачити. Я стояв саме біля мостів, на першій лінії. Намагався перепідключити, перепровірити дроти: може, якась помилка сталася, неправильно щось підключили. Підключив заново, знову спробував. Рази три це зробив – вибуху не відбулося. Я не сапер, але тут варіанти два. Або була висаджена диверсійна група, або дроти підриву були пошкоджені мінометним обстрілом. І тоді вже діяв за наказом – треба було відходити на інші позиції“, — розповідає Іван.

Чоловік говорить, що в них заздалегідь було оговорено, що оскільки він мав підірвати міст, то міг не встигнути відійти разом з усіма, тож у такому випадку мав відходити на своєму авто, як власне і сталося. Іван Сестриватовський відходив разом із двома строковиками, але в їхнє авто поцілили з гранатомета і його віднесло вбік, а чоловік отримав поранення. Машина зазнала суттєвих ушкоджень, тож вони продовжили відхід вже пішки.

“Намагались разом зі строковиками відійти пішки наскільки вийде, я вже сам намалював маршрут. Потім до нас приєднались троє прикордонників, які теж не встигли піти разом з колонами. Я бачив, як перші пішли російські танки, потім ППО заходила. Мобільний зв’язок ще був, я зв’язувався з командиром роти, доповідав йому. Спочатку рахували, скільки і які машини йдуть. З мого боку – я зробив все, що було можливо. Приблизно о 4 годині вечора того ж дня нас оточили вже так, що не було куди діватись. І тоді нас взяли в полон”, — розповідає український захисник.