Військово-політичне керівництво країни-агресорки продовжує робити ставку на демонстративне залякування українського суспільства та західних партнерів своєю новою зброєю. Чергове використання балістичної ракети середньої дальності (БРСД) "Орєшник" під час атаки 24 травня викликало хвилю дискусій щодо того, чи зміг російський військово-промисловий комплекс розгорнути повноцінний конвеєр з випуску цих небезпечних снарядів.
Попри гучні заяви кремлівської пропаганди про нібито масове виробництво, сухі математичні розрахунки та дані української розвідки вказують на зовсім іншу, набагато приземленішу реальність для ворога.
Хронологія запусків: чому скоротилися інтервали між ударами
Головним маркером змін у програмі виробництва "Орєшника" став час, який окупанти витрачають на підготовку кожної наступної атаки. Аналітики фіксують чітку тенденцію до стиснення часових проміжків між пусками, що є серйозним приводом для відстеження технологічних процесів у рф.
Військова хронологія застосування БРСД виглядає так:
- між першим та другим демонстраційними ударами по Дніпру та Львову минув значний проміжок часу — 13,5 місяців;
- між другим та третім пуском, ціллю якого став об'єкт у Білій Церкві, зафіксовано інтервал всього у 4,5 місяці.
Як зазначають аналітики профільного військового порталу Defense Express, таке відчутне скорочення паузи між обстрілами дійсно є непрямим свідченням того, що росія змогла вийти з режиму поштучного лабораторного складання. Удар, здійснений наприкінці травня, найімовірніше, відбувся вже після того, як заводи агресора запустили так зване малосерійне виробництво.
Один "Орєшник" за два місяці: реальні темпи російського ВПК
Перехід до малосерійного випуску в російських реаліях зовсім не означає появи сотень чи навіть десятків ракет на місяць. Створення балістичних ракет середньої дальності — це надскладний, наукомісткий процес, який критично залежить від стабільного постачання імпортних високотехнологічних компонентів, що перебувають під міжнародними санкціями.
Експертна оцінка можливостей російських оборонних підприємств доводить, що поточний темп збирання становить приблизно один "Орєшник" за 2–2,5 місяці. Це технологічна стеля, яку ворог наразі не може перестрибнути.
З огляду на те, що перші серійні кроки ворожий ВПК почав робити орієнтовно у лютому чи березні поточного року, за всю весну російські заводи встигли зібрати з нуля лише одну додаткову ракету. Жодного масового конвеєра, здатного забезпечити регулярні масштабні залпи, у росії немає.
Скільки ракет має рф зараз: дані розвідки та ліміти запасів
Для об'єктивного розуміння загрози важливо оцінити загальну кількість БРСД, які окупанти спроможні накопичити на своїх складах зберігання. Реальний арсенал цієї зброї залишається на мінімальних, майже критичних для москви позначках.
Згідно з офіційними даними Головного управління розвідки Міноборони України, станом на квітень поточного року загальний ліміт запасів ракет типу "Орєшник" у розпорядженні Кремля становив до 10 одиниць. При цьому військові аналітики наголошують, що ця цифра є виключно верхньою, максимально можливою межею обмеження, а не реальною кількістю боєготових снарядів на пускових позиціях.
З урахуванням технологічного темпу виробництва та обов'язкового відмінусування вже відстріляних ракет під час останніх атак, реальні запаси "Орєшників" у рф на кінець травня залишаються вкрай обмеженими — йдеться всього про 3–4 бойові одиниці. Таким чином, кожне наступне використання цієї системи є для Кремля штучним, штучним штукатурним актом, який потребує довгих місяців підготовки та накопичення дефіцитних ресурсів.

.jpg)
.jpg)
6666666(1).jpg)
.jpg)

.jpg)
