Що завершиться раніше — війна чи правління путіна: прогноз The Times

Російсько-українська війна, яка триває вже понад чотири роки, остаточно перейшла у фазу стратегічного виснаження, дефіциту швидких рішень та глобального протистояння ресурсів. На цьому тлі провідні західні аналітики дедалі частіше ставлять ключове питання: що настане раніше — вичерпання військового потенціалу Кремля чи завершення політичної епохи нинішнього російського керівництва. Тверезий аналіз факторів впливу демонструє, що швидкого перелому очікувати не варто, оскільки обидва процеси мають глибокий запас міцності. Про це повідомляє оглядач Марк Беннетс своєму матеріалі для британського видання The Times.

Стратегія затяжної війни: чому кремль ігнорує колосальні втрати

Під час планування повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року російське керівництво розраховувало на швидке захоплення Києва. Проте реальний перебіг бойових дій змусив москву перейти до тривалого конфлікту, який супроводжується значними людськими втратами та масштабними геополітичними змінами. кремль демонструє готовність вести війну на виснаження попри руйнівні наслідки для власного людського ресурсу.

За консолідованими оцінками західних розвідувальних служб та незалежних російських розслідувачів, кількість загиблих військовослужбовців армії рф наразі становить від 225 до 500 тисяч осіб. Попри такі показники, російський диктатор відмовляється розглядати варіанти завершення бойових дій через компроміси чи прямі дипломатичні контакти з президентом України Володимиром Зеленським.

"путін, колишній офіцер КДБ, який виріс на надихаючих історіях про героїчні подвиги радянської армії, воліє ігнорувати подібні жахи", — пояснюється у тексті.

Джерела, наближені до керівних кіл кремля, вказують на те, що російський лідер розраховує на довгострокову перспективу і зберігає переконання у можливості досягнення власних цілей військовим шляхом.

Економічна стійкість і силовий контроль всередині росії

Важливим фактором тривалості конфлікту є внутрішня ситуація в рф. Аналіз макроекономічних показників свідчить про те, що фінансова та виробнича системи країни-агресора зуміли адаптуватися до жорстких міжнародних санкцій. Очікуваного швидкого колапсу економіки, який міг би зупинити фінансування армії, не відбулося.

Що стосується соціального зрізу, то серед населення росії фіксується поступове зростання втоми від бойових дій та їхніх наслідків. Проте цей фактор не трансформується у реальну загрозу для влади. Завдяки діяльності потужного силового та поліцейського апарату будь-які прояви відкритого протесту залишаються поодинокими та миттєво придушуються, що дає змогу кремлю повністю контролювати внутрішньополітичну ситуацію.

Технологічна відповідь України: ставка на далекобійний арсенал

У відповідь на затяжну стратегію ворога Україна змінює підходи до ведення оборонної кампанії. З метою зменшення критичної залежності від обсягів та регулярності постачання озброєння від західних партнерів, держава зробила ставку на внутрішнє виробництво.

Наразі Сили оборони системно нарощують військовий тиск на глибокий тил рф завдяки реалізації таких кроків:

• інтенсивне розгортання власних ракетних програм різної дальності дії;

• масштабне виробництво та застосування далекобійних безпілотних літальних апаратів;

• завдання регулярних ударів по військових об'єктах, логістичних вузлах та підприємствах ВПК на території Росії.

За підсумками аналізу, іноземні оглядачі утримуються від однозначних прогнозів щодо того, що саме закінчиться першим — бойові дії чи перебування при владі фюрера. Економічний тиск з боку світової спільноти та поточні внутрішні процеси всередині росії на сьогодні не мають достатньої сили для того, щоб спровокувати швидкий політичний перелом або припинення війни.