Карта найбільших НПЗ Росії: 25 заводів, на яких тримається її паливна система

Росія залишається однією з найбільших нафтових держав світу. Але бензин, дизель і авіапаливо виробляються не на родовищах, а на конкретних нафтопереробних заводах. Ми зібрали інтерактивну карту найбільших НПЗ РФ, щоб показати, хто контролює російську переробку, де зосереджені ключові потужності та чому збої на цих підприємствах швидко перетворюються на паливну кризу.

Важливо: карта показує проєктну первинну потужність НПЗ, а не їхній поточний технічний стан і не фактичний обсяг переробки у 2026 році. Координати на карті приблизні, а матеріал має пояснювальну, а не оперативну мету.

Росія може видобувати сиру нафту, продавати її на експорт і отримувати валюту. Але це ще не означає, що всередині країни автоматично є достатньо бензину, дизелю чи авіапалива. Між нафтовою свердловиною і заправкою стоїть складна система переробки — мережа НПЗ, трубопроводів, залізничної логістики, нафтобаз, біржового ринку і державного регулювання.

Саме ця система у 2024–2026 роках стала одним із найболючіших місць російської економіки. У 2024 році морський експорт російських нафтопродуктів, за даними Reuters, знизився на 9,1% — до 113,7 млн тонн, а загальна переробка нафти в РФ оцінювалася приблизно у 267 млн тонн, що стало найнижчим рівнем із 2012 року.¹

У 2026 році тема стала ще гострішою: Reuters повідомляв про дефіцит пального в регіонах РФ, обмеження продажів, імпорт бензину, обговорення заборони експорту дизелю, податкові зміни та тимчасові експортні обмеження для стабілізації внутрішнього ринку.²

П’ять головних висновків

25 найбільших НПЗ у добірці

Ми показуємо ключові великі нафтопереробні заводи РФ. Міні-НПЗ не враховано.

281 млн т/рік проєктної потужності

Це сумарна номінальна потужність 25 найбільших заводів у нашій базі.

≈267 млн т фактичної переробки у 2024 році

За оцінкою Reuters, уся Росія у 2024 році фактично переробила менше, ніж проєктна потужність самих лише топ-25 НПЗ у нашій добірці.¹

9 груп власників

Ключові потужності контролюють кілька великих нафтових груп: Роснєфть, ЛУКОЙЛ, Газпром нефть, Сургутнефтегаз, Татнефть, Башнефть та інші.

2024–2026: переробка стала кризовою темою

Експортні обмеження, простої, ремонти, пошкодження, імпорт пального і дефіцит на внутрішньому ринку перетворили НПЗ на одну з центральних тем російської енергетики.

Інтерактивна карта 25 найбільших НПЗ Росії

Нижче — інтерактивна інфографіка “Час Дій”. Вона ранжує російські НПЗ за проєктною первинною потужністю переробки нафти, показує власників і розташування заводів на карті РФ.

Як читати карту: розмір точки відповідає проєктній потужності НПЗ, колір — групі власника. Карта не показує поточний технічний стан заводів після ремонтів, простоїв або пошкоджень.

Проєктна потужність — не те саме, що фактична переробка

Найважливіше в цій карті — правильно читати цифри. Проєктна або номінальна потужність НПЗ показує, скільки нафти завод здатен переробляти за рік за нормальної роботи. Це паспортна або оцінна спроможність підприємства. Вона не означає, що завод щороку переробляє саме стільки сировини.

Фактична переробка залежить від ремонтів, сезонних зупинок, попиту, логістики, санкційних обмежень, економічної доцільності, аварій і пошкоджень. Саме тому 281 млн тонн у нашій карті — це не “виробництво пального”, а сумарна проєктна потужність 25 найбільших НПЗ.

Порівняння з фактичними даними показує масштаб розриву. У 2024 році, за даними Reuters, уся російська переробка становила приблизно 267 млн тонн. Тобто фактичний річний обсяг переробки всієї РФ був нижчим за номінальну потужність самих лише 25 найбільших заводів у нашій добірці.¹

Іншими словами: карта показує не те, скільки пального Росія реально виробляє зараз, а на яких підприємствах побудована її здатність це пальне виробляти.

Нафта — не пальне. Чому це важливо

У публічних дискусіях Росію часто описують як “країну з нафтою”. Але для економіки і війни важлива не лише сира нафта, а й продукти її переробки: бензин, дизель, авіапаливо, мазут, бітум, нафтохімічна сировина.

Сира нафта може дати експортну виручку. Але вона не заправляє автомобілі, вантажівки, трактори, будівельну техніку, літаки чи військову логістику. Для цього потрібна переробка. Якщо частина НПЗ працює нестабільно, держава може спробувати збільшити експорт сирої нафти або перерозподілити потоки, але це не вирішує проблему бензину, дизелю й авіапалива на внутрішньому ринку.

Саме на це звертало увагу Міжнародне енергетичне агентство у травні 2026 року: повторні атаки на російські НПЗ скорочували внутрішнє використання нафти і сприяли зростанню експорту сирої нафти.³ Але для внутрішнього ринку головним залишається не барель сирої нафти, а літр готового пального.

Хто контролює російську переробку

На карті російська переробка виглядає як мережа десятків заводів. Але контроль над ключовими потужностями зосереджений у руках кількох великих груп. Це важливо, бо проблема одного великого НПЗ швидко стає проблемою не лише окремого регіону, а й компанії, біржового ринку пального, експорту нафтопродуктів і федерального уряду.

Роснєфть

Найбільша державна нафтова група РФ має широку географію переробних активів. Її заводи присутні в кількох промислових поясах, а тому стан цих підприємств має значення не лише для корпоративної звітності, а й для регіональних ринків пального.

ЛУКОЙЛ

ЛУКОЙЛ контролює низку великих НПЗ, зокрема у промислових регіонах європейської частини РФ. Його переробні активи важливі для виробництва бензину, дизелю та інших нафтопродуктів на внутрішньому ринку.

Газпром нефть

Газпром нефть особливо важлива через Омський НПЗ — один із найбільших у Росії. EIA у своєму огляді російської енергетики включає Омськ до найбільших НПЗ РФ, а Reuters у липні 2026 року повідомляв, що цей завод у 2024 році переробив близько 22 млн тонн нафти, виробивши приблизно 5 млн тонн бензину і 8 млн тонн дизелю.⁴⁵

Сургутнефтегаз, Татнефть, Башнефть та інші

Частина великих потужностей пов’язана з окремими регіональними і корпоративними вузлами: Киришський НПЗ Сургутнефтегазу, комплекс ТАНЕКО у Татарстані, уфимський переробний кластер Башнефти та інші підприємства. Разом вони формують не просто список заводів, а паливний каркас РФ.

Географія: чому карта важливіша за список

Якщо дивитися тільки на рейтинг, НПЗ виглядають як перелік підприємств. Але карта показує інше: російська переробка має чітку просторову логіку. Заводи зосереджені в кількох промислових поясах і вузлах — у Поволжі, на Уралі, у Центральній Росії, на Північному Заході, у Західному Сибіру, на півдні РФ і на Далекому Сході.

Частина НПЗ тяжіє до районів видобутку і трубопровідної інфраструктури. Інші розташовані ближче до великих промислових і споживчих ринків. Тому збій у роботі великого заводу може відчувати не лише місто або область, де він розташований, а й сусідні регіони, логістичні ланцюги та біржовий ринок.

Саме тут інтерактивна карта дає більше, ніж таблиця. Вона показує, що паливна система РФ тримається на обмеженій кількості великих вузлів, а не на рівномірно розподіленій мережі дрібних підприємств.

Редакційне обмеження: ми не публікуємо карту як “карту цілей” і не аналізуємо технічні вразливості конкретних об’єктів. Матеріал пояснює структуру російської переробки на рівні відкритих даних.

Що змінилося у 2024–2026 роках

До повномасштабної війни тема НПЗ часто залишалася нішевою галузевою темою: потужність, модернізація, глибина переробки, експортні маржі. Але у 2024–2026 роках вона стала політичною і соціальною темою — через удари по інфраструктурі, ремонти, простої, дефіцит і державне втручання в ринок пального.

2024: падіння експорту нафтопродуктів

У 2024 році морський експорт російських нафтопродуктів знизився на 9,1%, до 113,7 млн тонн. Reuters пов’язував це з кількома чинниками: атаками на НПЗ, експортними обмеженнями, нижчими цінами та вищими витратами. Видання також оцінювало російську переробку нафти приблизно у 267 млн тонн — найнижче з 2012 року.¹

2026: дефіцит, імпорт і заборони

У червні 2026 року Reuters повідомляв, що РФ обговорювала імпорт пального, можливу заборону експорту дизелю та податкові зміни для стабілізації внутрішнього ринку. Урядові та ринкові рішення дедалі частіше виглядали як спроба втримати баланс між експортом, внутрішнім попитом і роботою НПЗ.²

У квітні 2026 року Росія запровадила тимчасову заборону на експорт бензину для виробників до кінця липня. Reuters писав, що метою було стабілізувати внутрішнє постачання на тлі сезонного попиту.⁶ У червні уряд РФ також ухвалив тимчасову заборону на експорт авіапалива до 30 листопада 2026 року, пояснивши її необхідністю підтримати стабільність внутрішнього паливного ринку.⁷

Омський НПЗ як символ проблеми

У липні 2026 року Reuters повідомив, що Омський НПЗ — найбільший у РФ — зупинив переробку після атаки дронів. За даними видання, у 2024 році цей завод переробив близько 22 млн тонн нафти і був одним із ключових виробників бензину та дизелю в Росії.⁵

Це важливо не лише через один завод. Омський НПЗ показує, як проблема окремого великого підприємства може впливати на ширший ринок: виробництво пального, біржові продажі, логістику, регіональні постачання і очікування споживачів.

Чому паливна криза болить сильніше, ніж здається

Нафтопереробка — це не тільки про експорт або прибутки нафтових компаній. Це про щоденну роботу економіки. Дизель потрібен вантажним перевезенням, агросектору, будівництву, промисловості та залізничній логістиці. Бензин — приватному транспорту і малому бізнесу. Авіапаливо — цивільній та державній авіації.

Коли виникають перебої, уряд змушений діяти одразу в кількох напрямках: обмежувати експорт, використовувати резерви, переносити ремонти, змінювати податкові правила, дозволяти імпорт або домовлятися про поставки з інших країн. Reuters у липні 2026 року повідомляв, що Росія почала закуповувати бензин в Індії для подолання дефіциту, а також розглядала значні щомісячні обсяги імпорту.⁸

Соціальний вимір теж важливий. У липні 2026 року Reuters описував черги, високі ціни, обмеження продажів і невдоволення у регіонах РФ на тлі паливної кризи.⁹ Для держави, яка звикла позиціонувати себе як енергетичну наддержаву, дефіцит бензину всередині країни є не лише економічною, а й репутаційною проблемою.

Що ця карта говорить про санкції та війну

Коли говорять про нафтові санкції проти Росії, найчастіше згадують експорт сирої нафти, танкери, “тіньовий флот”, price cap і доходи бюджету. Але карта НПЗ показує іншу частину картини: переробка є вузлом, де сходяться видобуток, внутрішній ринок, експорт нафтопродуктів, логістика і державне регулювання.

Для війни важливі не лише гроші від продажу нафти, а й фізична наявність пального для транспорту, логістики, промисловості та військової системи забезпечення. Саме тому проблеми з НПЗ можуть мати ефект, який виходить далеко за межі нафтової галузі.

При цьому важливо не перебільшувати. Російська переробка не зникає одномоментно, а система має резерви, запаси, імпортні канали і можливості перерозподілу. Але у 2024–2026 роках стало очевидно: навіть велика нафтова держава може мати паливну кризу, якщо її переробна інфраструктура працює з перебоями.

Методологія: як ми рахували

Ми ранжували російські НПЗ за проєктною первинною потужністю переробки нафти, млн тонн на рік. Це номінальна оцінка спроможності заводів, а не фактична переробка у 2024, 2025 або 2026 році.

До карти включено 25 найбільших НПЗ із відкритих джерел. Міні-НПЗ не враховано. Для окремих заводів різні джерела можуть давати різні оцінки потужності, тому в рейтингу використано консолідовані значення.

Перевірка логіки рейтингу проводилася за відкритими галузевими джерелами, довідковими базами, компанійними матеріалами, а також міжнародними джерелами. Зокрема, EIA у своєму огляді російської енергетики наводить серед найбільших НПЗ РФ Омський, Киришський, Рязанський, Нижегородський, Ярославський, ТАНЕКО, Волгоградський, Пермський, Московський, Туапсинський, Ангарський та інші заводи.⁴

Дані не є оцінкою поточного технічного стану заводів після атак, ремонтів, аварій або простоїв. Координати на карті приблизні, а близько розташовані точки рознесені для читабельності.

Коротко для цитування

• За підрахунками “Час Дій”, 25 найбільших НПЗ РФ мають близько 281 млн тонн проєктної первинної потужності на рік.
• Це більше, ніж уся фактична переробка Росії у 2024 році, яку Reuters оцінював приблизно у 267 млн тонн.
• Карта показує не поточний технічний стан заводів, а структуру російської переробки: потужності, власників і регіони.
• Паливна система РФ залежить не просто від видобутку нафти, а від обмеженої мережі великих НПЗ, які виробляють бензин, дизель, авіапаливо та інші нафтопродукти.

FAQ: короткі відповіді про НПЗ Росії

Що таке НПЗ?

НПЗ — це нафтопереробний завод. Він перетворює сиру нафту на бензин, дизель, авіапаливо, мазут, бітум, нафтохімічну сировину та інші продукти.

Який найбільший НПЗ Росії?

Одним із найбільших НПЗ Росії є Омський НПЗ Газпром нефти. EIA включає його до переліку найбільших НПЗ РФ, а Reuters повідомляв, що у 2024 році завод переробив близько 22 млн тонн нафти.⁴⁵

Чому Росія має нафту, але може мати дефіцит бензину?

Тому що бензин і дизель виробляються не на родовищах, а на НПЗ. Якщо переробка знижується через ремонти, простої, пошкодження, логістику або економічні причини, внутрішній ринок може відчувати дефіцит навіть за великого видобутку сирої нафти.

Чим проєктна потужність відрізняється від фактичної переробки?

Проєктна потужність — це оцінка максимальної або паспортної спроможності заводу. Фактична переробка — реальний обсяг за певний період. Вона майже завжди відрізняється через ремонти, простої, попит, логістику, санкції та інші фактори.

Чи показує карта поточний стан російських НПЗ?

Ні. Карта показує структуру найбільших НПЗ за проєктною потужністю. Вона не є оперативною картою пошкоджень, ремонтів або поточного технічного стану заводів.

Джерела

1. Reuters: Russia's 2024 seaborne oil product exports hit by headwinds, including drone attacks .
2. Reuters: Russia eyes diesel export ban, fuel imports amid Ukrainian strikes .
3. International Energy Agency: Oil Market Report — May 2026 .
4. U.S. Energy Information Administration: Country Analysis Brief: Russia, 2025 .
5. Reuters: Russia's largest oil refinery halts processing after drone attack, sources say .
6. Reuters: Russia bans producers from exporting gasoline until end-July .
7. Government of the Russian Federation: The Government adopts temporary ban on jet fuel export .
8. Reuters: Russia buys gasoline from India to tackle shortages, sources say .
9. Reuters: Russian fuel frustration rises as crisis bites .