.jpg)
.jpg)
55555555(1).jpg)
6666666(1).jpg)
.jpg)
.jpg)
Середина літа поточного року принесла нові виклики для українського неба. Армія окупантів різко збільшила кількість пусків швидкісних безпілотних апаратів на реактивній тязі. Липнева статистика дуже здивувала військових. Про це повідомив керівник управління комунікацій Командування Повітряних Сил ЗСУ Юрій Ігнат у коментарі hromadske. Він заявив про п'ятикратне збільшення появи таких об'єктів у порівнянні з червнем. Мета агресора є цілком зрозумілою. Росіяни намагаються прорвати захист нашого неба нестандартними швидкісними методами.
Стандартний дрон-камікадзе має звичайний поршневий мотор. Його граничний розгін рідко перетинає позначку двісті кілометрів за годину. Модернізовані версії оснащують турбореактивними силовими установками. Спідометр такого апарату показує від чотирьохсот до шестисот кілометрів. Вікно для виявлення та збиття мішені звужується до мінімуму. Бійцям мобільних груп вкрай важко зловити подібний об'єкт у приціл тепловізора. Звичайний стрілецький калібр виявляється повністю безсилим. Ситуацію рятують виключно повноцінні зенітні ракети.
Зміна тактики повітряного терору
Ворожий оборонпром продовжує працювати попри серйозні економічні обмеження. Аналітики фіксують значне перевиконання графіків на заводах. Цифри коливаються в межах від ста десяти до ста двадцяти відсотків від початкового плану.
Головними загрозами зараз є системи Циркон та Онікс. Перший тип здатний летіти неймовірно швидко. Додаткову небезпеку створює здатність ракети змінювати траєкторію прямо під час атаки. Онікси також рухаються набагато швидше за звук. Старі радянські зразки протиповітряної оборони не встигають захопити такі мішені. Надію дають виключно передові комплекси від західних партнерів.
Агресор також відновив застосування імпортного озброєння. Війська противника знову вдалися до пусків балістики з КНДР. Мова йде про ракети з маркуванням KN-23. За попередні шість місяців фіксувався лише один такий епізод. Недавній обстріл околиць Кривого Рогу підтвердив повернення цієї зброї на фронт. Цей удар призвів до трагічних наслідків для місцевих жителів.
Специфіка північнокорейських балістичних систем:
-
Візуально та за функціоналом це копія російського Іскандера.
-
Якість збирання корпусу значно гірша за оригінал.
-
Наявність твердого палива сильно прискорює процес підготовки до старту.
-
Снаряди мають величезні відхилення від заданого курсу через погану електроніку.
-
Був зафіксований випадок падіння боєприпасу за п'ятнадцять кілометрів від визначеної точки.
-
Фахівці ідентифікують залишки завдяки специфічним іноземним мікросхемам всередині.
Нейтралізація пускових майданчиків
Найкращим способом захисту міст залишається превентивний підхід. Потрібно ліквідовувати безпосередньо наземні пускові установки. Проте знайти таку ціль вкрай складно. Ворожі екіпажі працюють максимально швидко. Техніка виїжджає на позицію виключно під покровом ночі. Також військові ховають машини під час сильної хмарності. Це суттєво ускладнює роботу супутникової розвідки союзників.
Машина чекає наказу на пуск у повній темряві. Після пострілу екіпаж миттєво згортає обладнання. Вони залишають точку ще до того моменту, як ракета вийде у вищі шари атмосфери. Часу на виявлення точних координат майже немає.
