Зброя в кожній кишені? Офіцер ЗСУ назвав дві причини, чому українці не готові до легалізації

Повномасштабна війна кардинально змінила ставлення українців до вогнепальної зброї. Тисячі одиниць стволів на руках у цивільних у перші дні оборони стали фактором виживання. Проте питання офіційної легалізації короткоствольної зброї для постійного носіння досі викликає палкі суперечки. Чи готове суспільство до того, що пістолет стане таким же звичним аксесуаром, як смартфон?

Офіцер командування штурмових військ ЗСУ Денис Ярославський переконаний: на сьогодні масова легалізація є передчасною. В ефірі «Київського часу» він озвучив аргументи, які змушують переглянути оптимістичні прогнози прихильників вільного володіння зброєю.

Чому українське суспільство не готове до зброї: погляд із фронту

Головна перешкода на шляху до легалізації, за словами військового, лежить у психологічній площині. Моральна готовність нації до того, що «у кожного може бути з собою ствол», наразі відсутня. Ярославський підкреслює, що це питання викликає особливе занепокоєння серед жінок, які традиційно сприймають наявність зброї в публічному просторі як фактор підвищеної небезпеки, а не захисту.

Досвід бойових дій показує, що зброя вимагає не лише навичок стрільби, а й залізної витримки. В умовах високого стресу, в якому перебуває українське суспільство через постійні обстріли та соціальну напругу, масова поява зброї може спровокувати хвилю неконтрольованої агресії в побутових ситуаціях.

Корупція та «стволи»: головні ризики легалізації

Окрім морального аспекту, існує критична системна проблема — корупція. Офіцер застерігає, що за нинішніх умов процедура отримання дозволу може перетворитися на чергову схему збагачення чиновників.

Ризик полягає в тому, що легальний «квиток» на носіння зброї зможуть придбати особи, які не пройшли належної психологічної перевірки або мають кримінальне минуле. Корупційний фактор нівелює саму ідею безпеки, адже замість підготовленого громадянина зброю може отримати людина з непередбачуваною поведінкою.

Кому дозволити носити зброю вже зараз: поетапний план

Попри загальну пересторогу, Денис Ярославський пропонує конструктивний шлях — поетапне впровадження права на носіння. На його думку, першими цей привілей мають отримати ті, хто вже довів свою професійність та відповідальність у роботі зі зброєю.

Хто має отримати право на носіння першим:

• Військові, які повернулися з фронту і чітко розуміють ціну пострілу.
• Діючі та колишні співробітники правоохоронних органів.
• Особи, чия професійна діяльність була безпосередньо пов'язана зі зброєю та державною службою.

Логіка проста: людина, яка служила в системі, має відповідну підготовку та розуміння правових наслідків застосування сили. Для ветеранів це також питання соціальної справедливості та особистої безпеки після повернення до цивільного життя.

Формування культури поводження зі зброєю: що має змінитися

Легалізація не повинна бути одномоментним актом. На думку офіцера, необхідно поступово формувати «культуру зброї». Це передбачає створення розгалуженої мережі тирів, обов'язкові курси тактичної підготовки та жорсткий психіатричний контроль.

Доступ до зброї для широкого кола громадян має розширюватися лише тоді, коли суспільство навчиться сприймати пістолет не як засіб вирішення суперечок, а як інструмент крайньої необхідності для захисту життя. Шлях до цього лежить через освіту, прозорість дозвільної системи та час, необхідний для адаптації нації до нової реальності.