У Раді пропонують пом’якшити покарання за СЗЧ та дезертирство: що передбачає законопроєкт №14213

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт № 14213, який передбачає перегляд механізмів притягнення до відповідальності за самовільне залишення частини (СЗЧ) та дезертирство. Документ пропонує надати судам право призначати військовослужбовцям м’якше покарання або звільняти від відбування терміну з випробуванням, враховуючи індивідуальні обставини кожного випадку.

Законопроєкт №14213: можливість умовного терміну замість реального ув’язнення

Законодавча ініціатива спрямована на відновлення норм Кримінального кодексу України, які дозволяли індивідуалізацію покарання. Автори документа пропонують повернути можливість застосування статей 69 та 75 ККУ до військових правопорушень. Це дозволить судам, за наявності пом'якшувальних обставин, призначати терміни, нижчі від встановленої законом межі, або замінювати реальне ув’язнення на іспитовий строк.

Зміни стосуватимуться правопорушень, передбачених наступними статтями:

• ст. 403 (невиконання наказу);

• ст. 405 (погроза або насильство щодо начальника);

• ст. 407 (самовільне залишення військової частини);

• ст. 408 (дезертирство);

• ст. 429 (самовільне залишення поля бою).

Статистика «в тіні»: масштаб проблеми самовільного залишення частин

У пояснювальній записці до законопроєкту наводяться дані про значне поширення випадків СЗЧ. Офіційно визнано близько 300 тисяч фактів залишення місця служби. Водночас у кулуарних обговореннях озвучуються припущення, що реальна кількість осіб, які уникають служби, може досягати мільйона.

Така ситуація свідчить про те, що значна частина мобілізаційного ресурсу перебуває поза межами правового поля, намагаючись уникнути суворого кримінального переслідування. Депутати наголошують, що ці особи могли б бути задіяні в економічному секторі або на трудових фронтах замість відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Аналіз зворотної реакції: чому жорстке законодавство 2022 року не спрацювало

Наприкінці 2022 року парламент вніс зміни до статей 69 та 75 ККУ, фактично заборонивши судам призначати м’якші покарання військовим. Метою таких обмежень було зміцнення дисципліни та запобігання дезертирству через страх невідворотності суворого ув’язнення.

Проте згідно з офіційною статистикою, кількість кримінальних проваджень за вказаними статтями не зменшилася, а навпаки — почала зростати лавиноподібно. Автори законопроєкту № 14213 зазначають, що посилення відповідальності не досягло своєї превентивної мети. Натомість суди втратили можливість враховувати реальні обставини вчинення правопорушень, що призвело до подальшого виходу військовослужбовців «у тінь».

Повернення до індивідуалізації покарання

Законопроєкт пропонує відновити правосуддя, що базується на аналізі причин кожного окремого вчинку. Якщо зміни будуть ухвалені, суди знову зможуть застосовувати випробувальний термін, що дозволить порушникам працювати на користь держави, не втрачаючи соціальних зв’язків. Це розглядається як інструмент соціальної реабілітації та спосіб зменшення навантаження на пенітенціарну систему.