В умовах воєнного стану багато українських підприємств стикаються з вимушеним зупиненням роботи — простоєм. Щоб зберегти команду та процеси, роботодавці часто пропонують підлеглим тимчасово виконувати інші обов'язки. Але чи законно це без згоди працівника і як це вплине на гаманець? У цьому випадку потрібно звернути увагу на статтю 34 Кодексу законів про працю (КЗпП).
Коли згода не потрібна
Закон дозволяє роботодавцю проявляти гнучкість у кризових ситуаціях. У разі простою керівник має право тимчасово перевести працівника на іншу роботу без його згоди. Це може бути:
-
Робота на тому самому підприємстві.
-
Робота на іншому підприємстві, але в тій самій місцевості.
Однак це право не безмежне. Головне обмеження — термін. Таке примусове переведення дозволене лише строком до одного місяця. Якщо простій триває довше, подальша робота на новій посаді можлива виключно за добровільною згодою працівника.
Зарплата: гарантія "не менше середньої"
Найбільший страх працівників — втратити в грошах. Закон тут стоїть на боці людини. При тимчасовому переведенні оплата праці за виконану роботу не може бути нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. Наприклад, якщо інженера через відсутність замовлень перевели на склад, він має отримати зарплату не за ставкою комірника, а не нижче своєї звичної середньої зарплати інженера.
Табу на "приниження" професії
Існує важливий запобіжник, про який часто забувають. Роботодавець не має права переводити кваліфікованих працівників на некваліфіковані роботи. Тобто, змусити головного бухгалтера чи програміста мити підлогу або розвантажувати коробки "в наказному порядку" не можна — навіть під час простою. Також категорично заборонено переводити людину на роботу, яка протипоказана їй за станом здоров'я.

.jpg)
.jpg)
6666666(1).jpg)
.jpg)

.jpg)
