Пройшли "Азовсталь" і російський полон: захисник Маріуполя освідчився коханій бойовій медикині на матчі донецького "Шахтаря"

Іноді життя пише сценарії, які перевершують будь-яку голлівудську драму. У неділю, 15 березня, футбольний матч між донецьким «Шахтарем» та харківським «Металістом 1925» на «Арені Львів» став фоном для події, що змусила плакати навіть найсуворіших фанатів. Це була не просто пропозиція руки та серця, а зустріч двох сердець, які пройшли крізь вогонь Маріуполя, підвали «Азовсталі» та холодні стіни російського полону. Про це повідомляє ФК "Шахтар".

Перший удар по м’ячу та здійснена мрія Еліни

Символічний початок поєдинку Української Прем'єр-ліги довірили бойовій медикині Еліні Мединіній. Для дівчини цей вихід на поле мав особливе, майже магічне значення.

«У мене було руде волосся і мрія відкрити матч "Шахтаря". Мрії здійснюються», — поділилася Еліна своїми емоціями після того, як м’яч торкнувся газону. Ця коротка фраза про «руде волосся» стала символом повернення до нормального життя після років війни та неволі.

Позивний «Чикаго» та червоні троянди: сюрприз на «Арені Львів»

Одразу після першого удару офіційна частина перетворилася на надзвичайно особисту. До Еліни на поле вийшов її коханий — захисник Мирослав, відомий побратимам за позивним «Чикаго». У руках він тримав величезний букет червоних троянд, а на ньому була футболка з найважливішим запитанням: «Виходь за мене».

Мирослав пізніше зізнався, що хвилювання перед цим моментом було чи не сильнішим за бойове: «Я хвилювався, щоб все вийшло, щоб все склалося, щоб не спізнитися, щоб все пройшло по плану». Коли Еліна відповіла «Так», стадіон вибухнув оплесками, вітаючи пару, чиє кохання виявилося міцнішим за сталь.

Спільний шлях: Маріуполь, «Азовсталь» та 5 місяців неволі

За цією романтичною сценою стоять місяці надлюдських випробувань. Еліна Мединіна зустріла повномасштабне вторгнення як медикиня Донецького прикордонного загону. Разом із Мирославом вони тримали оборону Маріуполя та були серед тих героїв, які до останнього залишалися на заводі «Азовсталь».

Після виходу з заводу обоє потрапили до російського полону. Еліна пробула в неволі майже п'ять місяців. Її повернули додому під час масштабного обміну 17 жовтня 2022 року. Сьогодні вона продовжує службу в лавах Державної прикордонної служби України у званні старшого лейтенанта медичної служби.