Рівному сьогодні 743 роки: факти про місто, які здивують навіть місцевих

В останню неділю серпня Рівне відзначає День міста. Цьогоріч містяни святкують 743-тю річницю. Офіційний відлік ведеться від документів 1283 року. Проте частина дослідників пов'язує заснування поселення з п'ятнадцятим століттям. Історичний герб прикрашає в'їзна брама. Три її арки вказують на старовинні шляхи в напрямку Клеваня, Тучина та Здолбунова. Населений пункт пережив чимало катастроф. Вогонь майже повністю знищив забудову в 1624 та 1691 роках. Попри це, поселення успішно відбудувалося.

Минуле століття тричі приносило місту столичний статус:

На початку весни 1919 року урядовці Директорії УНР шукали порятунку від наступу і переїхали сюди. Замість звичних кабінетів міністрам довелося облаштовувати робочі місця прямо у залізничних вагонах.
Трохи згодом отаман Володимир Оскілко влаштував переворот. Саме його бунтівний військовий проголосив новим центром українських земель.
Німецьке командування під час Другої світової перетворило населений пункт на головну базу свого Рейхскомісаріату.

Нацисти встигли навіть перейменувати головну артерію міста на вулицю Адольфа Гітлера. Пізніше, за часів Радянського Союзу, закріпилася русифікована назва «Ровно», до якої всім довелося звикати майже до самого кінця епохи СРСР. Історичну назву повернули лише за пару місяців до здобуття Україною незалежності.

Пам'ятки та історія

Старовинні підземелля утворюють справжній лабіринт під центральними вулицями. Дослідники мають різні версії їхньої появи. Одні вважають їх оборонними комунікаціями замку Любомирських. Інші називають ці ходи таємними сховищами. Сьогодні найменш аварійні ділянки розчистили, тож любителі старовини можуть легально спуститися туди з гідом.

Там, де зараз зберігаються музейні експонати, колись лунав гомін учнів - споруду від початку проєктували під класичну гімназію. Тут працював педагогом Микола Костомаров. За партами сидів майбутній письменник Володимир Короленко. Воєнний час перетворив будівлю на головний штаб рейхскомісара Еріка Коха.

Містяни встановили колону Божої Матері ще у 1770 році. Її звели після завершення епідемії чуми. Коли ж через сім із половиною десятиліть насунулася холера, скульптуру довелося терміново оновлювати. Радянським чиновникам цей сакральний об'єкт відверто заважав, тому в п'ятдесят другому році його безжально пустили на злам. Повернути пам'ятку на її законне місце вдалося лише на початку двотисячних.

Понад століття тому біля місцевого пивзаводу існували вулиці з екзотичними афроамериканськими назвами. Зараз це вулиці Петра Могили та Маяковського. Назва вулиці Кавказька йде від місцевих пагорбів. Мешканці називали їх Кавказом.

Перше регулярне автобусне сполучення з Житомиром відкрилося в 1910 році. Дорога займала неймовірні 19 годин. Відтоді інфраструктура та межі населеного пункту невпізнанно змінилися.

Сучасна мапа поділяє територію на дев'ять основних житлових масивів: