Рятував життя і віддав своє у бою: загинув парамедик з Рівненщини

event 16:10 П’ятниця 02 Вересня 2022 РІВНЕ
kord

Рівненський боєць і парамедик Андрій Оксенюк загинув під час ракетного обстрілу.

Про це повідомляють у поліції.

Андрій був бійцем КОРДу та рятував життя, працюючи тактичним медиком. 

УСІ НОВИНИ В ОДНОМУ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛІ БАЙРАКТАР NEWS

Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України був у складі зведеного полку Національної поліції України «Сафарі». Коли постало питання нового відрядження у зону активних бойових дій саме Андрій поїхав, оскільки там потрібен був тактичний медик.

Андрій Оксенюк працював старшим інспектором відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий)  КОРД у Рівненській області. У Службі в органах внутрішніх справ він присвятив понад 15 років. Спецпризначенцем «КОРДу» став від початку створення спецпідрозділу у листопаді 2016 року.

«Це перший наш набір, бійці тут із самого початку, — розповідає Оксана Ковальчук, заступниця начальника управління «КОРД» ГУНП в Рівненській області. — Вони повірили у цей підрозділ і з першого дня залишились тут. Це можна сказати був наш головний кістяк. Наш хребет. На них рівнялись. Вони вчили та допомагали молодим».

Андрій Оксенюк професійно займався греко-римською боротьбою, а у підрозділі був парамедиком. Обравши вузьку для себе спеціалізацію, навчив основ тактичної медицини й молодого бійця, який прийшов у 2020 році.

Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України був у складі зведеного полку Національної поліції України «Сафарі». Коли постало питання нового відрядження у зону активних бойових дій саме Андрій поїхав, оскільки там потрібен був тактичний медик.

Страшна звістка прилетіла на світанку 22 травня 2022 року після влучання ворожої ракети у місце дислокації їхнього зведеного підрозділу. Лише в Андрія Оксенюка вцілів телефон.

«Я не міг повірити, не розумів, що сталося, — розповідає командир спецпризначенців Сергій Нетребич. — Я одягнувся, приїхав на роботу почав обдзвонювати усіх, хто там був. Гудки йшли лише до Андрія. В мене була надія, що він зараз підніме слухавку, пояснить усе, що сталося, і розраховував, що наші лише поранені. Я до останнього не вірив». Утім, реальність виявилась куди жорстокішою.

Дружина Ірина пригадує, що неодноразово просила чоловіка, аби полишив небезпечну службу. Але після 2015 року, коли Андрій брав участь в зоні АТО зрозуміла: усе марно — він жив службою і змінювати її не збирався. Хоча колеги запевняють, Андрій був прекрасним сім’янином і проводив із родиною кожну вільну хвилинку. У нього залишилися дружина та двоє діток: донька Ангеліна та син Ярославчик.

Агресія росії внесла свої зміни у долю родини ще у 2014 році. Випадкова зустріч викликала інтерес в обох. Почали зустрічатися і запланували одружитись 5 липня 2014. Та буремні події на Сході України покликали Андрія в зону ООС. Тож тоді за день до від’їзду, 24 червня, без роздумів пара у РАЦСі офіційно зареєструвала шлюб.

Андрій украй рідко ділився своїми переживаннями. «Це не та людина, яка розказуватиме про небезпеку. Він жив цим підрозділом», — каже Іра.

Проте сьогодні жінка з болем усвідомлює, що, вочевидь, не робота була на першому місці в Андрія, а діти. «Він так любив дітей, він завжди із роботи поспішав додому. 

Його діти ніколи не називали татом, лише татусь». Пишався донечкою, а разом із сином втілював у життя своє захоплення — ходив на риболовлю».

«Дуже хазяйновитий, домашній, сімейний, добрий, — розповідає про колегу Оксана Ковальчук, заступниця начальника управління «КОРД». — Діти просто копії Андрія, він усе спішив додому».

А бійці спецпідрозділу про Андрія кажуть — майстер на всі руки. Саме він зі своїм напарником та вірним другом Ігорем Марковим облаштували кімнату для проведення тактичних занять. Товаришували, тож разом поїхали й у своє останнє відрядження.

«Андрій був дуже хорошим хлопцем, дружній, він завжди допоможе, будь-кому хто б не звернувся», — підкреслює Дмитро Бражник, інспектор 1-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «КОРД».

Справжнім другом називає чоловіка і його дружина Ірина. «Моя опора та мій порадник. Я дзвонила йому, поплакатись, він завжди вислухає. А зараз немає Андрія, немає з ким поділитись своїм болем».

Усі, хто знав Андрія Оксенюка, стверджують, що він страшенно любив життя і мав масу планів. Навіть перед початком війни, перед від’їздом для підтвердження сертифіката бійця групи «А» до Київщини, обіцяв дружині, що повернеться, і вони обов’язково поїдуть на море. 

Старший лейтенант поліції героїчно загинув на 35-му році життя. За час служби заохочувався п’ять разів.

Представлений до нагородження державною нагородою України, посмертно.

Останні новини
01.10.2022, Субота
30.09.2022, П’ятниця
29.09.2022, Четвер
28.09.2022, Середа
27.09.2022, Вівторок
26.09.2022, Понеділок
25.09.2022, Неділя
24.09.2022, Субота
23.09.2022, П’ятниця
22.09.2022, Четвер
Читати більше новинarrow_forward