Як відрізнити психологічну травму від стресу: пояснення психотерапевта

Психологічна травма має суттєвішу глибину впливу на психіку, ніж звичайний стрес, однак не кожна складна подія залишає після себе саме травматичний слід.

Як пояснила психотерапевтка та викладачка Київського університету імені Грінченка Анна Собчак в інтерв’ю «Главкому», вирішальне значення має не сама ситуація, а те, як її сприймає людина та як вона її проживає.

Фахівчиня підкреслює, що навіть ідентична подія може вплинути на людей по-різному – залежно від індивідуальних меж так званого «вікна толерантності» до стресу.

«Дивіться, є таке поняття – «вікно толерантності». Це про нашу здатність витримувати стрес. У кожного це віконце – своє. У когось – зовсім вузьке, і тут достатньо наступити на ногу, щоб людина відчула страждання. А у когось – вікно більше. Так от, травма – це коли ситуація інтенсивного стресу виявляється більшою за вікно толерантності», – говорить Анна Собчак.

Вона зазначає, що люди з ширшим «вікном» здатні тримати себе в руках навіть у складних ситуаціях – під час тривалих евакуацій чи за умов постійних повітряних тривог. Натомість ті, у кого це «вікно» вужче, можуть зазнати сильного дезбалансу навіть через тривожні новини з віддалених районів. Таким чином, не кожен стрес переходить у травму.

«Якщо ви спокійно та логічно розмірковуєте про те, що не варто селитися на 25 поверсі, бо туди може прилетіти або туди важко йти пішки, а ліфт у блекаути не працює, то тоді у вас немає травми. Ви робите свій вибір зважено і без жалю. Але якщо ваш вибір зроблено через внутрішній жах, якщо ви відчуваєте фізичний дискомфорт вже на десятому, а тіло реагує тремором або потовиділенням, тоді є привід говорити про роботу з травмою. Це вона «проговорює» тілом стрес, який розум вже пережив», – наголошує Анна Собчак.

Серед характерних проявів травматичного досвіду вона називає повторювані спогади (флешбеки), хронічну тривожність, труднощі зі сном і апетитом, а також зниження концентрації та проблеми з пам’яттю. Часто з’являються сильні емоційні реакції без очевидного приводу – це можуть бути сором, провина, гнів чи дратівливість.

Анна Собчак також підкреслює, що найвразливішими до психологічної травми є маленькі діти, особливо до 6 років, адже їхня психіка ще не сформувала належних механізмів захисту. У групі ризику також – люди з попередніми травматичними переживаннями, психічними розладами або ті, хто позбавлений підтримки з боку соціуму.

«Діти, особливо у віці до шести років – їхня психіка ще не має зрілих механізмів самозахисту. Також люди з попередніми травмами або психічними розладами. А ще – ті, хто не має соціальної підтримки – одинаки, емігранти, жертви насильства. Ну і особи в умовах хронічного стресу – війни, домашнього насильства тощо», – зазначає експертка.