Виживання під час війни та криз: чому село сильніше за місто? — блог Дмитра Соломчука

Останні тижні в Києві показали гірку реальність: цілі райони залишаються без світла, води та тепла, а доля сотень тисяч людей залежить від дій ворога та рішень чиновника щодо забезпечення захисту, швидкого чи ні подолання спричинених катастроф. 

У той же час українське село залишається фортецею виживання:
💦власна вода - криниця чи свердловина;
🌾власна їжа - город, сад, худоба, льох;
🏡автономія та безпека - будинок, який зігріє і не залежить від централізованих систем.

Село завжди нагодує та зігріє. І я не говорю про важку працю на землі для тих, хто цього не хоче. Мова про комфортне, сучасне життя, яке не залежить від супермаркетів і міської інфраструктури.

Іронія долі в тому, що Україна має найкращі чорноземи в Європі, а ми купуємо хімічні імпортні продукти, пластикові овочі, розвиваючи їх агро! Війна та кризи показують, що комфорт мегаполіса - це залежність, яку можна вимкнути будь-якої миті. І навіть будь-яка модниця/модник з центру мегаполіса має розуміти, що вони в більшості родом  із села - її/його дід чи прадід вирощували продукцію на українських чорноземах, годуючи країну. Саме українське село було фундаментом держави. Але багато хто про це забув. 

Ми повинні нарешті почати цінувати українське село, не цуратись його, поважати його історію та внесок у державу. Село - це наш фундамент, наша незалежність і наша справжня свобода.

Свобода починається з землі. А комфортне життя в селі - це не відмова від цивілізації, а її правильне застосування для безпеки, гідності та автономії.