путін живе в ілюзіях: експерт пояснив, чому війна не закінчиться у 2026 році

Війна в Україні навряд чи закінчиться до кінця цього року. Головна причина криється в ілюзіях керівництва рф. путін щиро переконаний, що армія ось-ось дотисне сили супротивника, а балістичні удари дають вирішальну перевагу. У його картині світу руйнування інфраструктури має остаточно зламати опір.Про це в ефірі «КИЇВ24» розповів політолог-міжнародник Максим Ялі.

Експерт звертає увагу на важливий нюанс: удари безпілотників по нафтопереробних заводах створюють паливну кризу, а місцевий бізнес втрачає гроші. Проте Путін на це не зважає, а рішення залишаються незмінними. Проблема полягає і в тому, що оточення диктатора боїться говорити правду та малює іншу реальність. У цих звітах армія завжди перемагає, а будь-які внутрішні проблеми подаються як дрібниці, на які не варто звертати уваги.

Економічні реалії та інформаційний вакуум у кремлі

Ситуація в економіці набагато складніша, ніж виглядає у паперах для кремлівських кабінетів. Інфляція б'є рекорди, висока ставка центробанку зупиняє інвестиції, а санкції руйнують логістику. Проте пропаганда продовжує малювати паралельний світ.

Нафтопереробна галузь зараз зазнає серйозних втрат. Нещодавно дрони пролетіли понад півтори тисячі кілометрів і вдарили по Уралу, де спалахнув завод «Лукойл-Пермнафтооргсинтез». Паралельно Сили оборони відпрацювали по полігону Приморський Посад на окупованій частині Запоріжжя.

За даними аналітиків, подібні атаки вивели з ладу понад тридцять відсотків задіяних потужностей, а прямі збитки оцінюють у 13,5 мільярда доларів. Палали заводи у Рязані, Туапсе, Нижньому Новгороді та Башкирії. Ремонтувати обладнання складно через відсутність доступу до імпортних деталей. За супутниковими знімками, ефект від ураження ключових колон триває понад рік, надовго зупиняючи роботу. Відстань до Пермі оголила серйозні прогалини в системі протиповітряної оборони. Щоб прикрити тили, командуванню доводиться знімати зенітні комплекси безпосередньо з фронту.

Наслідки паливної кризи та удари по тилових базах

Усе це спричинило масштабну паливну кризу. За офіційними даними статистики, випуск нафтопродуктів впав на 21,5 відсотка відносно минулого року, сягнувши мінімуму за двадцять один рік. Дефіцит бензину відчули більш ніж у п'ятдесяти регіонах.

Уряд був змушений до кінця року продовжити ембарго на експорт бензину. Країна, яка колись торгувала паливом назовні, тепер шукає імпорт в Індії та домовляється про закупівлі з Казахстаном і Білоруссю. Додатково обмежили вивезення дизелю та авіагасу. Поки економіка втрачає мільярди, удари по тилових полігонах на кшталт Приморського Посаду вирішують тактичні завдання на місцях. Там окупанти готують резерви, а знищення цих баз зриває штурми та рятує життя бійців на передовій.

Швидкого колапсу через внутрішні бунти чи дефолт чекати не варто. кремль готовий спалювати останні ресурси і віддав під військові потреби третину бюджету. Керівництво вірить у власні ілюзії та чекає на втому партнерів України. Тому єдиним дієвим шляхом залишається систематичне знищення військового та економічного потенціалу в тилу. Удари по НПЗ і логістиці б'ють по армії ворога, а успіх залежить від витримки, ресурсів та постійного тиску на вразливі місця.