.jpg)
.jpg)
55555555(1).jpg)
6666666(1).jpg)
.jpg)
.jpg)
Угнів розташований у Червоноградському районі Львівської області. Він офіційно має статус найменшого міста в Україні. Нині тут зареєстровано менше як тисячу жителів. Розміри цього населеного пункту справді мініатюрні. Його територія ледь перевищує 2 квадратні кілометри. Нещодавні зміни в адміністративному устрої країни обійшли це місце стороною. Воно так і не стало центром громади. Про це повідомляє 032.ua.
Історичні факти та особливості
Місто отримало Магдебурзьке право у 1462 році. Такий високий статус громаді подарував монарх Казимир IV Ягеллончик. Хоча люди жили тут набагато раніше. Документи підтверджують існування поселення ще за століття до цієї події. Історики відносять його до Червенських городів. У давнину населений пункт виконував функцію сторожового форпосту.
Місто знаходилося на перетині торгових шляхів. Це сприяло розвитку багатьох ремесел. Тут працювали шевці. Вони шили відомі угнівські чоботи. Взуття мало жовту або червону окантовку. Чоботи виготовляли зі шкіри виключно на одну ногу. У них було зручно пересуватися по лісах та болотах. Це взуття часто замовляли вояки УПА. Про високу майстерність тутешніх шевців захоплено писав Іван Франко у своїй публікації 1900 року. Готове взуття розкуповували не лише на місцях. Його масово везли на ярмарки до Львова, Жовкви чи Томашова.
Угнів також виділявся місцевою кулінарією. Жителі міста регулярно готували специфічні страви:
-
борщ із вушками;
-
жовті голубці;
-
столітні цибульники;
-
випічку з конопляною олією.
Спокійне життя містян часто руйнували трагічні події. У сімнадцятому столітті сюди вдерлися татарські війська. Вони принесли значні руйнування. Вже за кілька років місцевих жителів масово викосила епідемія. Ще одним важким ударом стала нищівна пожежа 1634 року. Але після цих подій міщани щоразу відновлювали будівлі.
Сучасні туристи можуть побачити тут справжню історичну красу. Головною окрасою центральної площі залишається величний католицький храм. Цю монументальну святиню звели наприкінці 17-го століття. Гроші на будівництво виділив шляхтич Христофор Дунін. Креслення для нього створював відомий майстер Войцех Лєнартович.
Іншою духовною святинею є греко-католицька церква. Її розширенням опікувався небайдужий міщанин Степан Жуковський. Він вклав у будівництво власні заощадження. За такий фінансовий внесок він отримав нагороду від Папи Римського. Всередині церкви розташовувалася дерев'яна казальниця. Вона мала форму човна. Біля неї знаходилися скульптури двох апостолів з рибальськими сітями. Оформляти інтер'єр храму та створювати розписи запросили талановитого митця Дем'яна Горняткевича.
Про колишню багатонаціональність нагадують руїни давньої синагоги. Також зберігся кіркут, тобто традиційний єврейський цвинтар. Тут раніше працювала філія Сокальської гімназії та польська школа сестер феліціянок. Місто мало змішане населення. У ньому проживали українці, поляки та євреї.
Наслідки переселень населення
Сто років тому вулиці тут були багатолюдними. Тоді кількість місцевих мешканців сягала п'яти тисяч. Нинішня порожнеча виникла через жорстокі дії влади у повоєнні роки.
У другій половині сорокових років польська влада організувала масове виселення. Згодом дві держави вирішили перекроїти карту. Відбувся обмін землями. Повернутися додому змогли лише три родини. Більшість людей залишилася жити в інших регіонах. Через ці історичні процеси місто втратило корінних жителів та автентичні побутові речі.
Сьогодні Угнів повністю зберіг планування старого міста. Тут залишилися компактний центр та вузькі вулиці. Населений пункт розташований безпосередньо біля кордону з Польщею - по прямій лінії до нього менше ніж один кілометр.
