Ось так наші предки називали позашлюбних дітей: повний перелік українських прізвищ

У давні часи наші предки з великою обережністю та особливими правилами підходили до того, як нарікати дітей, народжених поза шлюбом. Ім’я дитині давали під час хрещення за церковним календарем, тобто за святцями. А от по батькові таким малюкам, як правило, присвоювали не від рідного батька, а від хрещеного — адже саме він вважався духовним покровителем дитини, пише Радіо Трек.

Цікаво, що для позашлюбних дітей існувала навіть певна група традиційних родових імен. Найпоширенішими були прізвища Кривдюк, Кривтюк або Покровтюк — вони ніби символізували складну долю таких дітей, яких суспільство сприймало по-особливому. Проте з часом ці прізвища зникли і нині майже не зустрічаються.

Якщо ж батько визнавав своє батьківство, дитині дозволяли взяти його прізвище — і таким чином вона могла офіційно стати частиною родини. Іноді подібний дозвіл надавав дідусь — батько матері. У такому випадку новонароджений отримував його родове ім’я, що вважалося знаком прийняття та підтримки.

Досить часто прізвища формували саме за іменем матері. Так з’явилися відомі українські родові імена: Катренко, Настенко, Марусяк, Марунчак, Маланюк, Паращук, Катеринюк, Гануляк, Мотренко, Фещин та багато інших. Вони не лише підкреслювали материнське походження, а й з часом ставали повноцінними родовими назвами, переданими наступним поколінням.

Бували й інші випадки — коли дитині давали видозмінену форму прізвища чоловіка, якого вважали її батьком. Наприклад, якщо батьком був Четвертинський, то дитина могла стати Вертинським, а якщо чоловіка звали Калитовський, то новонародженому давали прізвище Литовський. Такі перетворення створювали певну дистанцію, але водночас зберігали зв’язок із ріднею.

Отже, традиції іменування позашлюбних дітей в Україні були непростими, але дуже символічними. Вони відображали не лише соціальні норми минулого, а й людське прагнення зберегти честь, рід і духовний зв’язок навіть у складних життєвих обставинах.