Мобілізація в Україні на межі: нестача людей, СЗЧ та зростаючі ухилянти

Мобілізація в Україні стає надзвичайно гострою темою. Сьогодні країна стикається із дефіцитом людей, зменшенням чисельності справних за станом здоров’я (СЗЧ), а також із популярністю ухильницьких практик. Хоча влада називає показники мобілізації достойними, реальна картина значно складніша, пише Павло Каразін.

Що відбувається зараз: бракує людей і страждає боєздатність

За даними, армія не отримує такої кількості новобранців, як потрібно. Павло Казарін стверджує, що “у навчальні центри приходять сотні рекрутів, але реально служити здатні одиниці”. У результаті зростають втрати, велика кількість самовільних залишень частин, а боєздатність падає. 

Омбудсменка Ольга Решетилова повідомляє, що більшість тих, хто залишає навчальні центри самовільно — це призовники, які ще не пройшли повний навчальний цикл. Динаміка кількості самовільних залишень шокує: у 2022 році таких випадків було близько 7000, у 2023-му 17000, у 2024-му  68000, а вже в перші сім місяців 2025 року 110000. 

Популярність ухилянтів і проблеми відбору

В умовах високого тиску й нестачі ресурсів спостерігається помітна кількість тих, хто ухиляється від призову. З різних причин, включно з фальшивими довідками чи іншими схемами. Однією з причин є побоювання або неможливість служити через стан здоров’я, але також часто відбувається ухилення на рівні адміністративної слабкості або відсутності контролю. 

Казарін користується історичним аналогом під час В’єтнаму. Коли низька якість рекрутів призводила до того, що багато з них не могли виконувати бойові завдання. Подібна ситуація зараз, за словами журналіста, може виникати й в Україні, якщо не змінити підходи до відбору й підтримки мобілізованих. 

Офіційні заяви й розбіжності між словами та діями

Влада повідомляє, що щомісяця мобілізується до 30 000 людей. Проте, на практиці левова частка таких людей не доходить до фронту або втрачається на початкових етапах служби через самовільні залишення, проблеми зі здоров’ям або адміністративні перешкоди. 

Одним із яскравих прикладів є випадок 50-річного рекрута, який фізично не міг носити бронежилет, але пройшов відбір і згодом опинився на лікуванні після поранення. Це свідчить про серйозні прорахунки в системі відбору та контролю. 

Наслідки: що загрожує, якщо проблему не вирішувати

• Подальше зниження боєздатності ЗСУ через нестачу людей, які можуть повноцінно служити, підвищення ризику втрат.

• Зростання суспільної напруги й паніка серед громадян, особливо тих, хто має підстави хвилюватися щодо призову чи умов служби.

• Поширення нелегальних схем ухилення, що підриває довіру до державних інститутів.

• Витрати держави на лікування і виплату компенсацій через медичні випадки, які могли бути уникнуто при належному відборі.

Висновок

Ситуація з мобілізацією в Україні перебуває на межі. Статистичні дані говорять про те, що кількість людей, які не можуть служити за станом здоров’я або самовільно залишають служби, зростає. Ухилення та адміністративні проблеми лише посилюють кризу. Якщо влада не вживе рішучих дій від норм відбору до відповідальності та суспільної підтримки є ризик втрат боєздатності та довіри буде тільки збільшуватися.