Данило Галицький, або як правильно казати Король Данило – один із найвизначніших монархів часів середньовічної Русі на рівні з Володимиром Великим, Ярославом Мудрим і Володимиром Мономахом.

УСІ НОВИНИ В ОДНОМУ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛІ – БАЙРАКТАР NEWS

За його правління Королівство Русь набуло найбільшого економічно-культурного розвитку.  Що навіть перевершує досягнення Володимира і Ярослава.

Великою помилкою є те, що його називають Данилом Галицьким. У 1253 році Данило отримав корону від Папи Римського, яку визнали Католицька та Православна церкви. Титул зберігся за ним до самої смерті й в європейській історіографії правитель Галицько-Волинської землі відомий, як Король Русі Данило Перший. 

Його нащадки – Лев, Юрій – теж були королями, оскільки успадкували престол від батька за монархічним принципом. 

Те, що король Русі відомий, як Данило Галицький – це наслідок впливу московських істориків. Вони зробити багато, аби здавалося, що після 1240 року центром Руської культури стали землі сучасної російської федерації – Москва та Новгород. Хоча останні всього лише прихвостнями Золотої Орди. 

У той час як Король Данило розвивав традиції Руської держави – її європейську культуру та значущість серед інших держав Західного світу. 

Молоді роки 

Данило народився у 1201 році у родині Великого князя Київсього Романа Мстиславича та доньки візантійського імператора Ісаака II Ангела Анни.

Роман заснував у 1199 році Галицько-Волинське князівство, за яке Данилу прийшлося не раз боротися у майбутньому. 

Після смерті князя Романа у 1205 році молоді спадкоємці Данило та його брат Василько (1203) не мали шансів зберегти право на престол. Їхня мати Анна вирушила з Галича до Кравока. АДанила відіслала до двору угорського короля Андрія ІІ, який згодом стане противником Данила у боротьбі за Королівство Руське. Однак у дитинстві під його крилом Андрія II майбутній король Руси провів 6 років, як годованець і вихованець. 

У цей час його мати Анна виконувала роль княгині-регентки, тобто де-юре Володимиром до 1215 року, чекаючи, доки Данило та Василько виростуть, аби постати правителями Волині. У 1215 році 14 річний Данило став самостійним правителем Володимира, а його мати вирушила до монастиря. 

Становлення Данила Романовича

У цей час точилася боротьба за право правити Галичем – тодішнім центром Галицько-Волинського князівства. Династичні права заявили чимало людей: 

• І онуки колишнього князя Ярослава Осмомисла, який керував Галичем ще задовго до батька Данила Князя Романа.  
• Інші родичі Романа Мстиславовича;
• Навіть його зять Михайло Чернігівський;
• А також син зятя Ростислав; 

Окрім цих представників руської знаті, спадщину Романа бажали отримати представники угорської династії королів Арпадів та королівської польської династії П’ястів. Попри це 1211 року ще зовсім юного Данила бояри таки посадили князювати в Галичі, як прямого спадкоємця Романа. Утім через рік передумали й вигнали його. 

Уже у 1214 році Угорщина та Польща у місті Спиш уклали угоду, де трон Галича перейшов до рук сина Андрія ІІ та його дружини Саломеї, доньки польського князя Лешка І Білого. За підтримки останнього Данило у 1215 році став правити у Володимирі на Волині. Його на два роки молодший брат Василько допомагав керувати землями. 

Тим часом на галицькому престолі угорці затрималися лише на кілька років. Незадоволені галицькі бояри підняли повстання та посадили на трон князя Мстислава Удатного. Той поріднився з Данилом і видав за нього свою доньку Анну в 1219 році. 

Шлюб став актом примирення між волинськими та смоленськими нащадками Мономаха за спадщину Королівства Русі, яка точилася після смерті Короля Романа І у 1205 році. 

Друг угорської знаті краківський князь Лешко обурився фактом повстання, посварився з Мстиславом, вигнав його з Галича та посадив там свого зятя – угорського королевича Коломана у 1220 році. Той теж не встиг засидітися на посаді голови Галицької землі, оскільки вже за рік Мстислав та юний Данило прогнали угорців й отримали на Галицько-Волинським князівством. 

Далі перед Руссю постала масштабна загроза – навала Монгольської імперії. Монголи розбили половців на південному-сході, тому ті прийшли прохати допомоги у руських князів.

У підсумку об’єднане військо, до якого входила й дружина Данила Романовича, вирушило на битву у 1223 році, об’єднавшись із половцями. Однак на річці Калці, на сучасній Донеччині, монголи перемогли. Вони мали більш хитромудру тактику, завдяки якій вдалося створити одну з найбільших імперій на світі. Данило тоді отримав поранення у груди та відступив. 

Данило – полководець

Невдовзі між Данилом і його тестем Мстиславом були суперечки за право на трон у Галичині. Кузен Данила Александер, який хотів правити замість нього Волинню, намагався посварити Данила з тестем. Однак їм таки вдалося помиритися й ще воювали разом проти угорської династії. 

У 1227 році Данило почав воювати, керуючись власними амбіціями. Того року він та його брат Василько відвоювали Луцьк у Ярослава Ігорьовича, Чарторийськ у пінських князів. Луцьк і Пересопницю Данило віддав своєму братові Васильку у Володіння.  

У відповідь на такі посягання Ростислав Пінський і київський князь Володимир Рюрикович об’єдналися та взяли в облогу місто Кам’янець. Однак Данило разом із союзниками неочікувано вирушили у похід на Київ. Ростислав з Володимиром зрозуміли, що їхній неприкритий тил під загрозою, тому вирішили помиритися. 

Боротьба за Галицький трон 

У 1229 році у Галичі в Данила сформувався клуб прихильників, які запросили його відвоювати батьківський трон. Тож у 1230 році він передав об’єднану Волинь повністю у володіння братові Василію. Сам же розпочав боротьбу за Галич і невдовзі вже захопив місто, узявши в полон королевича Андрія, який усе ж таки спробував пізніше відбити колишні володіння, але без успіху.  

Тим часом кузен Данила Александер Белзький разом із галицькими боярами готував вбивство майбутнього короля. На щастя, брат Василько викрив цю змову, тож Данило почав проти любого двоюрідного брата війну. 

Той зрозумів, що його родич становить не аби яку загрозу. Тому Андрій втік до угорців, де зібрав сили і разом із їхнім військом захопив Галич, прогнавши Данила. 

Данило був змушений покинути трон батька та вирушати за союзниками до Києва та половців. З ними воював проти угорців, однак безуспішно. Але у 1232 році під час облоги помер угорський королевич Андрій і Данило знову посів галицький трон. У 1233 році він поставив крапку в “угорському питанні” та розбив військо Арпадів під Шумськом. 

Але вже у 1235 році за галицьким престолом прибув озброєний князь Михаїл Чернігівський. Йому вдалося зайняти Галич і поставити там сина Ростислава. 

Кілька років пішло на те, щоб Данило зібрав нові сили та у 1238 році остаточно відвоював Галич. Далі він провів ще кілька успішних військових кампаній, унаслідок чого повернув землі Берестейщини та підкорив Турівське князівство. 

Прихована перемога 

1238 року Данило разом із Васильком розгромив Тевтонський орден під містом Дорогочин (нині Польща). Це був один із найуспішніших походів князя, який зупинив наступ хрестоносців на Русь. Однак радянська історіографія його старанно приховує, аби виставити на передній план битву Олександра Невського з тевтонцями на Чудському озері.  

Великий Князь Київський Данило Романович 

У 1239 році Данило зайняв Київ, прогнавши звідти Ростислава Мстиславовича, який до того встиг зовсім недовго “покнязювати” на київському престолі. Володар Галицько-Волинського князівства поставив керувати Києвом свого намісника Дмитра. Титул Великого київського князя Данило носив з 1239 по 1241 рік до навали монголо-татар. 

Напад Монгольської імперії 

Незабаром на Русь напали монголи. Після тривалої осади вони захопили Київ у грудні 1240 року. 40-тисячне монгольське військо вбило майже весь 8-тисячний київський гарнізон, який до останнього боровся.

Із 50-тисячного Києва живими залишилися лише близько 2 тисяч людей. Місто було зруйноване. 

За відважну боротьбу та хоробрість хан Батий зберіг життя київському наміснику Дмитру.  

Далі монголи рушили на Галицько-Волинське князівство. Попри сильний опір навала закінчилася руйнацією Галицько-Волинських земель. Хоча низу міст взяти так і не вдалося. У цей час самого Данила не було в Галичі, він якраз їздив сватати свого 10-річного сина Лева до доньки угорського короля Констанції. Там отримав відмову й був змушений вичікувати у Польщі, доки монголи відійдуть. 

У цей час він засновує місто Холм, куди переносить свою столицю подалі від монголо-татарської навали. Холм заселили чисельні ремісники, які тікали від навали монголів, і місто почало стрімко розвиватися. 

Згодом на Галичині ситуацію поліпшив князь Дмитро, який умовив хана Батия припинити спустошення галицько-волинських земель і піти на угрів. 

У протистоянні з монголами настало деяке затишшя. Натомість відкрилася нова рана – руські князі та бояри, які хотіли оволодіти Галичем.

Остаточна перемога над суперниками за трон Галича

По поверненню до Галичини, Данило був вимушений придушити заколот вельмож. Крім того, його давній суперник Ростислав Михайлович кілька разів нападав на Галичину у період із 1241 по 1245 рік, узявши союзниками руських князів, поляків або угорців. Однак безуспішно. Останню крапку у боротьбі за Галицько-Волинське князівство, а також за першість у роздробленому Королівстві Русі Данило поставив 17 серпня 1245 року у битві під містом Ярославом. 

Війська Данила та брата Василька розбири князя Ростислава з його союзниками. Це була одна з найбільших битв в історії Русі 13 ст. Історики відзначають, що війська Данила уміло керували ініціативою на полі бою, заходили у фланг і тил – за рахунок реформованої мобільної кінноти та піхоти. 

Після гучної перемоги “прокинулися татари”, адже до того часу Королівство Русі не було обкладене татарською даниною. Однак після Ярославської битви хан Мауці надіслав до Данила посла з вимогою: «Дай Галич!». Данило, подумавши, відповів: «Не дам півотчини своєї, але поїду до Батия сам». 

Данило Галицький і стосунки з монголо-татарами 

Галицько-Волинському князівству пощастило зі своїм майбутнім королем, оскільки Данило мав не аби який дипломатичний талант.  

Замість здаватися перед погрозами монголів, він змін домовитися з ними про автономність Галичини-Волині. 

Данило особисто поїхав до ханської резиденції в Сараї, де визнав залежність від Золотої Орди. Його прийняли у хана досить милостиво. У переговорах із онуком Чингісхана Батиєм Данило зміг утвердити свою владу над Галицько-Волинським князівством, однак Київ довелося відпустити. Крім того, своє військо Данило мав надавати для походів Батия на Польщу, Угорщину та Литву. 

Відносини з татарами усе ж дали позитивні плоди: зокрема, звільняли Галицько-Волинське князівство від територіальних претензій інших держав. Крім цього король Угорщини Бела IV погодився віддати свою доньку Констанцію за сина Лева. 

У підсумку Галицько-Волинське князівство продовжило свій європейський курс розвитку, укріплюючи зв’язки з іншими династіями Європи, розвиваючи культуру та економіку. Амбіції Галицько-Волинського князівства взагалі зростали. Так, у 1246 році Данило застував Галицьку митрополію, як новий духовний центр Русі, оскільки Київ був підконтрольним монголам. 

Король Русі Данило І 

Попри досягнення миру з татарами Данило не відмовився від спроб звільнитися від залежності від Золотої Орди. Хоч і невдало, але він спробував об’єднатися з іншими державами для того, щоб прогнати монголо-татар з теренів Русі. 

Крім того, після 1241 й далі влаштовував каральні походи проти “татарських людей” – населення Угорщини та Поділля, яке добровільно погодилося вирощувати для татар їжу.  

Військові реформи Данила

Починаючи з 1240 років, попри навалу монголів на Київ, військова справа у руських військах розвивалася дуже активно. Після відновлення Галицько-Волинської землі, велася активна фортифікація міст, побудова нових фортець – до прикладу у Кременці та Данилові, які монголи так і не підкорили. 

Князь Данило запровадив будівництво кам’яних укріплень, також реформував військо, яке стало мобільнішим та захищенішим, із так званими “татарськими обладунками”. Основною ударною силою він зробив важку броньовану кінноту, яка була захищеною від монгольських стріл. Також організував потужне селянське та міське ополчення, посилив піхоту. 

У часи Данила в Руській армії запроваджувалися новітні машини для облог фортець. В армії з’явилися каменемети та самостріли (так тоді називали арбалети, які стріляли далі, ніж луки). 

Шлях до коронації 

Дії, які призвели до отримання Данилом корони, почалися зі встановленням зв’язків із Папою Римським Іннокентієм ІV.

Той пропонував приєднатися до Католицької церкви, а згодом отримати Королівський вінець. Розповідають, що при дворі Данила були присутні тамплієри, Данило дозволяв проповідувати монахам-францисканцям у своїх землях. Словом, налагоджував контакти із Заходом. 

У переписці з Папою Данило просив його про військову допомогу й той давав відповідні обіцянки. 

Коронація 

1253 році вони такі почали реалізувати свій спільний “план”. Папа звернувся до християн Чехії, Моравії, Сербії, Помор’я та Прусії. Він закликав їх долучитися до Хрестового походу проти татар. Для того, аби підняти авторитет Галицько-Волинського правителя в очах європейської знаті – його коронували. Хоча це далеко не єдина причина визнання Данила Королем Русі.

Ватикан прагнув розширення свого впливу на Східну Європу, долучення Галицької митрополії до Католицької церкви. Однак сам князь Данило не поспішав із релігійними поступками. Ватикан в обмін на збільшення впливу мав допомогти побороти монголів.

Тож до Данила понтифік відправив посольство з королівською короною та скіпетром.

Нижче ви можете побачити найбільш докладну 3D-модель корони Данила Галицького, розроблену київськими реконструкторами.  

У місті Дорогочин у грудні 1253 року папський легат Опізо коронував і помазав Данила. Король Данило Перший прийняв королівську відзнаку від “усіх своїх єпископів” – тобто коронували його католицькі та православні єпископи. Це означало, що вся Русь ставала королівством під проводом Короля Данила. 

Ця подія стала відкритим викликом Золотій Орді, оскільки васал монгольського хана не мав ані найменшого права коронуватися. 

На жаль, на цьому Західна підтримка Руського Королівства завершилася. Монархи Східної Європи, яких просив про допомогу Папа, були відносно слабкими й не бажали Хрестового походу проти монголів.  

Король Данило проти Золотої Орди

У підсумку в 1253 році Данило залишився з титулом Короля Русі, але сам на сам із монголо-татарами. Тому він вирішив готуватися до звільнення своїх земель від Орди самотужки. 

Ще за рік до коронації Данила у 1252 році хан Батий готував напад на Галицько-Волинське князівство, яке непокоїло хана своїм виходом з-під контролю Орди. Згодом він наказав наміснику Куремсі спільно зі своїми вассалами з Північної Русі напасти на Галич. Вони навіть ненадовго його захопили разом із іншими містами. 

Однак у 1254 році Король Данило почав контрнаступ. Куремса вирушив назустріч до Галичини зі своїм військом – пройшов Крем’янець, Луцьк і Володимир. А потім Данило розгромив Куремсу, що стало першою перемогою Русі проти Монгольської імперії. Так, у 1254–1255 роках Данило звільнив великі території вздовж Південного Бугу, Случі та Тетеріва, взяв Возвягель. 

Потім Данило звільнив територію Бакоти (Поділля) та захоплені міста Волині. 

Протягом кількох років Данило Перший успішно відбивав набіги монголо-татар. Хан Батий помер, у Монгольській імперії панував безлад.

Помста монголів

Однак успіхи Короля Русі почали сильно непокоїти наступників Батия й вони замінили Куремсу на талановитого полководця Бурундая. Він посварив Данила із литоським князем Міндовгом й 1258 року пішов походом на Литву разом із галицькими дружинами. 

Потім зайшов із своїм великим військом на територію Галичини та Волині та заявив: 

«Якщо хочете жити з нами у злагоді, то розкидайте всі ваші міста».

Данило та Василько були змушені розібрати стіни Луцька, Крем’янця, Данилова та Львова. Таким чином Королівство Русь позбулося головних фортець для опору монголам. Зберегли лише столицю Галицько-Волинського князівства – Холм. Уже у 1260 році війська Бурундая залишили королівство. 

Крім цього, галицькі дружини у 1262 році були змушені йти у похід на Польщу разом із татарами. 

Смерть короля Данила І Руського

1264 року король Русі Данило І сильно занедужав. Він помер у Холмі, де був похований у церкві святої Богородиці, яку збудували за його життя. Літописець, оплакуючи його смерть, назвав його «другим по Соломонові», наголошуючи на мудрому правлінні. 

Історики вважають Короля Данила найвеличнішим лідером Русі у 13 столітті та одним із найвизначніших постатей давньої історії України. Саме за нього Галицько-Волинська держава пережила найбільший розквіт, попри залежність від монголо-татар. 

Завдяки діянням короля Данила Першого Галицько-Волинське королівство, як прямий спадкоємець Київської Русі, проіснувало ще століття.

У КІНОМИСТЕЦТВІ

Про Короля Данила знято два повнометражні фільми: 

Фільм “Король Данило” 2018 року

Знятий українськими ентузіастами за підтримки бізнесу та місцевих адміністрацій. Творці фільму намагалися осучаснити образ Данила та наголосити на його королівському титулі.  

Фільм “Данило – князь Галицький”

У назві ми бачимо, як російська пропаганда намагалася послабити значущість Короля Данила. Однак сам фільм знятий непогано на Одеській кіностудії та добре відтворює сеттинг тих часів: