Тарифи для людей – а бюджет для кого?

У світлі підвищення тарифів на комунальні послуги з березня 2015 року, Громадська організація “Час-Дій” поцікавилася яким чином це вплинуло на надходження до бюджету від підприємств, установ, організацій, які отримують доходи від сум, сплачених за цими тарифами.

Україна переживає нелегкі часи. Населення кидають у прірву зубожіння, малий та середній бізнес зазнає тиску, шалена інфляція та зростання курсу долара до національної валюти. Все це відбувається під час окупації Криму та агресії на сході. Держава збільшила тарифи на комунальні послуги та нездатна (чи не бажає) адекватно збільшити соціальні виплати. Замість того, щоб запровадити економічно обґрунтовані ціни на газ, тепло, електроенергію та воду, змінюється порядок надання субсидій. У той же час постачальники ресурсів та установи, які повинні надавати комунальні послуги перебувають у власності приватних структур. Рівнеобленерго взагалі має російських власників.

Зважаючи на зростання тарифів на комунальні послуги (подекуди в декілька разів!) ГО “Час-Дій” вирішила дізнатися скільки податків сплатили підприємства, які постачають тепло, газ, воду та електроенергію в Рівненській області, а також підприємства, які перебувають у власності резидентів Росії – країни агресора.

ГО “Час-Дій” направила відповідний запит про надання публічної інформації до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області щодо загальної суми податків і зборів, сплачених такими підприємствами:

  • ПАТ «Рівнеобленерго»;
  • ТОВ «Рівнетеплоенерго»;
  • ПАТ «Рівнегаз»;
  • РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал»;
  • ВАТ «РЗВА» (російський власник);
  • ДП «ПРИКАРПАТЗАХІДТРАНС» (російський власник)

у 2013, 2014 та 2015 роках.

Не зважаючи на те, що ДПІ у м. Рівному відмовилась надати конкретні розміри сплачених сум податків до Державного бюджету, вона повідомила, що

  • за 2013 рік ДПІ у м. Рівному до зведеного бюджету було зібрано 1514,9 млн. грн, при цьому питома вага запитаних платників податку становила 10%, тобто за 2013 рік даними підприємтвами було сплачено близько 151,49 млн. грн податків (у середньому по 12,62 млн. грн на місяць);
  • за 2014 було зібрано 1065,3 млн. грн, а питома вага запитаних платників становила 12,5% відсотка, що однак означає, що ті самі платникі сплатили лише близько 133,16 млн. грн (у середньому по 11,1 млн. на місяць), що майже на 20 млн. грн менше ніж за попередній рік;
  • за 9 місяців 2015 року було зібрано 953,9 млн. грн, при цьому питома вага вищезгаданих платників становить всього 9,3% (що в середньому лише 7,4 млн. грн на місяць – значно менше ніж у 2014 чи 2013), що значно менше ніж за 2 попередні роки, при цьому беручи до уваги те, що розмір тарифів на комунальні платежі у 2015 році досяг рекордних позначок, тоді як було неодноразово доведено різними експертами, розслідуваннями ЗМІ та навіть урядовою комісією, що собівартість енергоресурсів та надання комунальних послуг не зросла в таких розмірах, як встановлені ціни на них.

Для порівняння: суб’єкти господарювання Рівного, які обрали спрощену систему оподаткування, з початку цього року до місцевого бюджету сплатили 57,1 млн. грн. єдиного податку. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року надходження зросли на 7,7 млн. грн. Найбільшу частку надходжень до місцевого бюджету забезпечують фізичні особи – підприємці. Так, ними з початку року сплачено 42,2 млн. грн. єдиного податку. Юридичні особи сплатили 14,9 млн. грн. Зважаючи на те, що дрібне та середнє підприємництво постраждало від зростання та коливання валюти, а також змушене було зазнати значних витрат через зміни ліцензійного та митного законодавства, виникає питання: “а за що і кому ми всі платимо, і чому держава допомагає збагатитися третім особам???”.

До речі, бюджетні установи також оплачують комунальні послуги при цьому за вищими тарифами ніж населення.

Тоді як громадяни та підприємці намагаються скоротити витрати енергії, тепла та води, монополісти у сфері комунальних послуг свої витрати не скорочують (адже зменшується сума сплаченого податку при збільшенні суми чистого доходу).

Державу та місцеву владу це вочевидь влаштовує, а те, що монополісти вводять драконівські умови оплати своїх “послуг”, проходить повз Антимонопольний комітет України та Кабінет міністрів України. Політика центрального органу Державної фіскальної служби взагалі сумнівна й підриває і без того понівечену економіку України.

До прикладу: підприємства змушені вносити оплату за електроенергію на 2 місці вперед, мешканці житлових будинків без лічильників сплачують за газ за такими нормативами, за якими вони б у житті не змогли б його спожити, а обсяг нормативів споживання водопостачання на квартири без лічильників також значно перевищує фактичне споживання. Згадайте і якість надання послуг: безперебійність постачання води та опалення, надійність каналізаційних систем, зникнення світла тощо.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: