Про застосування мораторію на стягнення іпотечного майна

В Україні діє мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, запроваджений відповідним законом. Однак заборона такого стягнення не позбавляє кредиторів права на  звернення до суду. Кредитор зможе захистити своє право у такий спосіб після припинення дії мораторію.

Закон України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” передбачає, що не може бути примусово або в безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса, стягнуте нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави, якщо воно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина за споживчими кредитами, наданими у валюті, та за умови, що таке майно використовується як місце постійного проживання позичальника й не перевищує 140 м² для квартири та 250 м² для житлового будинку.

Таким чином під мораторій підпадає майно яке:

1. надано заставу (в іпотеку – різновид застави);
2. його площа не перевищує 140 м² для квартири та 250 м² для житлового будинку;
3. іпотека, застава забезпечує споживчий кредит;
4. цей споживчий кредит наданий у валюті;

За Законом України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит — це кошти, що надаються кредитодавцем на придбання продукції. Якщо кредит було надано для будь-яких інших цілей (про що зазначено у договорі), заборона не застосовується навіть за наявності іпотеки.

Оскільки кредитодавці мають право звертатися до суду, але Закон забороняє вдаватися до звернення стягнення на заставлене майно, то заяви розглядаються, але у їх задоволенні  суди відхиляють. Однак, що у таких випадках у задоволенні таких позовів відмовляється не з мотивів безпідставності позовних вимог. Кредитор має право звернутись із позовом після закінчення дії мораторію.

Варто зауважити, що заборона на відчуження діє також і щодо продажу шляхом прилюдних торгів чи на користь державних органів та органів місцевого самоврядування, щоправда судова практика з цих питань різниться, тим не менше існує узагальнення на користь даної тези.

Строк дії

Відповідно до ст.3 закону про мораторій він втрачає силу з дня набрання чинності законом, який регулює питання щодо погашення основної суми заборгованості, вираженої у валюті, порядок погашення курсової різниці, котра виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються на основну суму заборгованості.

Скасування рішень

Трапляються випадки, коли в апеляції, сторони посилаються на закон про мораторій тоді, коли рішення суду першої інстанції приймалося до прийняття набрання таким законом сили. Судова практика з цього питання є неоднозначною, і таке посилання на закон може бути прийнято до уваги, а може бути визнане таким, що суд не вправі застосувати.