Ауровіль: як живуть у місті, де заборонили релігію та політику (фото)

На півдні Індії в штаті Тамілнад розташувалося місто, де люди живуть поза політикою і релігійними переконаннями. За заявами творця міста Мірри Альфасса, місто повинно було стати експериментом по створенню міжнародної спільноти людей, які живуть поза політикою і національностями.

Детальніше про це розповідає Час-Дій.

Де знаходиться Ауровіль?

Ауровіль розташований недалеко від міста Пудучеррі, який входив до складу французьких колоній.

Дістатися до цього міста можна з Ченнаю на таксі або автобусі.

Коли було засновано місто і навіщо?

Ауровіль з’явився на карті Індії в 1968 році. Він був заснований француженкою Міррою Альфасса (відомою як “Мати”), послідовницею індійського філософа, організатора національно-визвольного руху Шрі Ауробіндо.

У 1920 році Шрі Ауробіндо створив ашрам в Пондічеррі, де працював над своїми філософськими працями. Шрі Ауробіндо став творцем інтегральної та ментальної йоги, вивчав і пізнавав силу духу і тіла.

Він був одним з великих індійських філософів сучасності. Зокрема, він глибоко вивчав Веди та написав багато праць з їх перекладу і трактуванні. Його праці перекладені на багато мов світу, в тому числі й на українську мову. Шрі Ауробіндо покинув цей світ в 1950 році та залишив у спадок не тільки свою працю, а й саму ідею створення міста майбутнього. І через 18 років, в 1968 році, його послідовниця Мати Мірра змогла почати втілення задуманого великим учителем.

Ідея полягала в створенні поселення з новою свідомістю і новим шляхом розвитку, що не має національностей, релігій і було б доступним для людей всього світу. У 1968 році мати Мірра вже була похилого віку (90 років) і не могла самостійно пересуватися, вона жила в ашрамі в Пондічеррі.

Ця жінка змогла надихнути кілька сотень людей на створення міста Ауровіль. Вона сказала:

Коментар: “Ідіть і знайдіть в чистому полі великий баньян, і побудуйте там нове місто Ауровіль“.

І люди стали будувати нове місто на абсолютно порожньому місці. Навколо великого баньяна була лише червона глина і нічого не росло. За 45 років будівництва міста Ауровіль – пустельне місце, перетворилося на великий ліс. З 1968 року було посаджено понад 2 мільйонів дерев.

Колишній прем’єр-міністр Індії Індіра Ганді охарактеризувала Ауровіль як “зворушливий проєкт, який несе в собі гармонію різних культур і розуміння, якою має бути навколишнє середовище для духовного зростання людини“. На інавгурації міста були присутні представники 124 країн і 23 індійських штатів.

Станом на 2020 рік, в Ауровілі проживало понад 3000 осіб з 70 національностей. Дві третини населення складають вихідці з Індії, Німеччини та Франції.

Одне з головних правил в місті звучить наступним чином:

Коментар: “Ніяка політична, релігійна або духовна організація не повинна використовувати Ауровіль для того, щоб звертати людей у ​​свою віру або вербувати тут своїх послідовників“.

Хто керує містом?

У Ауровілі немає політичних партій, оскільки участь в них заборонена. У жителів міста немає приватної власності; земля та активи належать організації “Auroville Foundation”, яка призначається урядом Індії.

Відсутня тут і ієрархія. Для управління з місцевих жителів обираються такі органи як Робочий комітет і Рада Ауровіля, які займаються розв’язання адміністративних питань в місті, але вони не мають ніякої влади. Важливі проблеми обговорюються на Асамблеї, де кожен може висловити свою думку з конкретного приводу.

Ауровіль – це відкрите місто. Сама ідея його створення не мала на увазі закритих кордонів. Представник будь-якої країни може приєднатися до Ауровіля.

Життя в Ауровілі

Важливим правилом проживання в Ауровілі вважається щоденна праця. Працювати потрібно як мінімум 5 годин на день протягом усього тижня, включаючи неділю. При цьому потрібно розмежовувати роботу для себе і роботу для громади.

Структура міста

Згідно з планом, місто розділяється на чотири райони:

• Культурний;
• Житловий;
• Міжнародний;
• Промисловий – він розходиться по спіралі від Матрімандиру.

Кожен район фокусується на важливому аспекті міського життя. У кожному є парки або зелені коридори, а все місто буде оточувати Зелений Пояс – ліси, заповідники та ферми.

Планується, що у місті будуть жити понад 50 000 людей.

Серце Ауровілю – Матримандир або Будинок Матері, унікальна споруда у вигляді покритої позолоченими пластинами сфери, де розташоване приміщення для медитацій.

На сьогодні, цей храм є одним з архітектурних чудес світу. Вікон в стінах тут немає, вертикальний стовп світла опускається з отвору в центрі стелі. У денний час, стовп світла – це промені сонця, відбиті та спрямовані в зал дзеркалами геліостату, керованого спеціальним комп’ютером, який задає точну орієнтацію дзеркал на сонці. У нічний час і тоді, коли сонце приховано хмарами, світло приходить від точкових світлодіодних джерел, встановлених у верхній частині купола.

Чому ж тут можна навчитися?

• Сироварінню: в Ауровілі відмінні сироварні);
• Екологічному землеробству (місто саме себе забезпечує необхідним продовольством без застосування пестицидів);
• Sustainable and recycling systems – стійким системам, заснованим на переробленні та вторинному використанні). Тут використовується сонячна енергія, і все готують в одному місці – Solar Kitchen (Сонячна кухня), а не в себе вдома. Виняток становить Auroville Beach, оскільки знаходиться в 10 км від основного міста.
• Нових технологій будівництва;
• Творчим практикам (акторська майстерність, живопис, ткацтво і т.д.);
• Руховим практикам: йога, тай-чі, танців буто та ін.;
• Оздоровчим практикам: акупунктурі, різним видам масажу, психотерапії і т.д.;
• Інтегральному підходу в освіті: в Ауровілі унікальна освітня система, в центрі якої дитина з його талантами, і мета – розкрити їх якомога повніше. Вільний вибір предметів, застосування великої кількості рухових практик і акторської майстерності в розвитку дитини. Ауровільскі школи, до слова, навчають безплатно дітей з сусідніх індійських сіл.

Тут можна подивитися заходи, які проходять в місті.