Буковинський священник УПЦ МП не хотів відчинити двері до вівтаря на похороні військового

У селі Шебутинці Чернівецької області священник місцевої церкви УПЦ МП не хотів відчинити двері до вівтаря на похороні воїна чи навіть зняти покривало із престолу.

Про це розповів священник ПЦУ Роман Грищук на своїй фейсбук-сторінці.

Відомо, інцидент трапився на похороні воїна Анатолія Харабари.

“Знаючи “ватність” сільського священника, о. Петра, і його приналежність до московського патріархату, родина не хотіла, щоб він відспівував Героя Анатолія. Вони запросили нас, капеланів ПЦУ, відспівати воїна. Зі священником було узгоджено, що ми будемо відспівувати у храмі. Але він не захотів відчинити навіть Царські двері, вважаючи цього воїна не достойним того, щоб під час молитви за воїна були відкриті двері до вівтаря, що на Буковині робиться для кожного покійника, якого відспівують у храмі! Мотивував він це тим, що, на його думку, ми цього воїна Героя можемо поховати навіть під клубом…”, – написав Роман Грищук.

За його словами, говорив він це, розсівшись по-царськи, як на троні, на Горному місці (символічний стілець-трон позаду престолу, який символізує собою Присутність Бога). На ньому має право сісти лише архієрей. І лише в той момент, коли підчас богослужіння він уособлює Самого Христа, пояснив свяшенник ПЦУ.

“Чомусь у той момент мені згадалося пророцтво Христа про “мерзоту запустіння на Святому місці” (Мт.24;18). Коли я згадав за архієрейське місце, він, усе таки, вирішив відчинити Царські Двері…Наш діалог після богослужіння у храмі, нажаль, показав невиліковність отця із його “матушкою” від “бацили русміра”… Усі ці роки вони так і не визнавали наявність агресора. Тільки “громадянська війна”, “мєждоусобна брань”… До останнього на літургії поминали московського Кіріла як свого “господіна”…”, – зазначив Грищук.

Читайте також: Українець перевозив мігрантів через Польщу та під кокаїном погрожував ножем прикордонникам

Він також додав, що на запитання до священника та матушки, чи молитеся за перемогу України, а також, чи українською мовою, той відповів:

“Він є Бог наш, наша перемога, і сила, і слава! Літургію ми служим по-слав’янськи”.